10. Общая характеристика готического стиля.

Готика (Готический стиль) – исторический художественный стиль, господствовавший в западноевропейском искусстве в период с XIII по XV века.

Общая характеристика стиля Готика

Готика – в основном архитектурный стиль, но и в дизайне интерьера ему свойственны очень существенные отличия от других стилей, свое собственное и ни с чем не сравнимое “лицо”: огромные окна, многоцветные витражи, световые эффекты. Гигантские ажурные башни, подчеркнутая вертикальность всех конструктивных элементов.

Характерными элементами в дизайне интерьеров становятся стройные колонны, сложные формы сводов, ажурные орнаменты, окна в форме розы и стрельчатые своды, оконные стекла в свинцовом обрамлении, из выпуклого стекла, но без занавесей.

Фантастичные, превосходящие все существующие до сих пор конструкции готики преодолевают громоздкость камня. Вследствие этого основными чертами могут считаться иррационализм, дематериализация, стремление вверх, мистика, легкость, экспрессивность.

История стиля Готика

Готами древние римляне называли варварские племена, вторгавшиеся с севера в пределы империи в III-V вв. Термин появился в эпоху Итальянского Возрождения как насмешливое прозвание “варварской”, примитивной, уходящей в прошлое средневековой культуры. Вначале его применяли к литературе – для обозначения неправильной, искаженной латыни. Средневековую архитектуру тогда называли общим словом “tedesca” (итал. “немецкая”). Есть предположение, что слово “готика” впервые употребил Рафаэль, знаменитый художник эпохи Возрождения.

Готика – венец средневековья, это яркие краски, позолота, сияние витражей, экспрессия, взлетающие в небо колючие иглы шпилей, симфония света, камня и стекла… Готический стиль характеризует заключительную стадию развития средневекового искусства Западной Европы. Факт рождения готического стиля можно считать кульминацией романского и вместе с тем – его преодолением. Долгое время элементы того и другого стиля сосуществовали, а переходное время XII в. носило возрожденческий характер».

Место рождения нового стиля – Париж. Здесь в 1136-1140 годах под руководством аббата Сугерия (Сюжера) были возведены два пролета главного нефа церкви аббатства Сен-Дени. Но строительство готического храма – задача для поколений. Собор Парижской Богоматери ( Notre Dame de Paris), заложенный в 1163 году, строился более двухсот лет. Римский собор (длина – 150 метров, высота башен – 80 метров) строился с 1211 года до начала XIV века, Миланский собор – до XIX.

Немного позже,в XVIII-XIX веках, вкусы Запада стали вновь обращаться к романтичным направлениям дизайна Средневековья. Это и привело к возрождению готического стиля в этот период. Возрождение готики совпадает по времени с появлением викторианского стиля интерьеров.

Парадоксальной особенностью готического стиля, совершенные формы которого демонстрируют иррационализм, дематериализацию и наивысшую, мистическую экспрессию, является то, что поводом (но не причиной) его возникновения послужили технические достижения – рациональное совершенствование строительной конструкции. История готической архитектуры – это история нервюры и аркбутана. Освобождение стен от нагрузки позволяло прорезать их огромными окнами –это стимулировало искусство витража. Интерьер храма становился высоким и светлым.

Особенности стиля Готика

Интерьеры с дизайном в готическом стиле отличаются величием и изяществом. Стены перестают быть конструктивным элементом, становятся более легкими, облицовываются деревом или украшаются стенной росписью ярких цветов, настенными гобеленами. Дощатые и каменные полы раннеготического интерьера позднее также застилались коврами. Характерными элементами становятся ажурные орнаменты, каменное кружево резьбы, стрельчатые своды. Над входом, как правило, красуется огромное витражное окно-роза. Оконные стекла в свинцовом обрамлении, из выпуклого стекла, но без занавесей. Потолки деревянные балочной конструкции или с открытыми оформленными стропилами; возможна декоративная роспись на потолке.

Типичные мебельные изделия готического стиля дизайна интерьера: высокие двустворчатые шкафы с четырьмя, шестью или девятью филенками, а также буфеты на высоких ножках, высокие спинки стульев и кроватей, имитирующие архитектурные детали крепостных замков и церквей. Позже это влияние сказалось и на орнаментике: столярному мастерству была навязана точная геометрическая орнаментика, противоречащая самой фактуре дерева. Основным видом мебели, как в замках рыцарей, так и у простых горожан был сундук, из которого со временем сформировался сундук-скамья. Сундуки служили столами, скамьями и кроватями. Часто сундуки ставили один на другой, украшая при этом всю конструкцию стрельчатыми сводами – так получился шкаф. Стол в готическом интерьере имел глубокий выдвижной ящик и сильно выступающую столешницу, основанием которой были две торцовые опоры. Под откидной столешницей находилось множество отделений и маленьких ящичков. Кровать, если она не была встроена в стену, имела балдахин или большой, подобный шкафу, деревянный каркас, а в южных странах Европы – дощатую конструкцию с архитектурным членением, резьбой и цветной отделкой.

В строительстве и отделке готических зданий использовались в основном камень, мрамор, дерево (дуб, орех и ель, сосна, лиственница и кедр европейский, можжевельник). В декоре использовалась плиточная мозаика, майолика; сундуки обтягивали кожей, использовалась богатая металлическая (железная и бронзовая) фурнитура, мотивы сталактитов, выточенные бруски. Фигурная лепнина подчас расписывалась и покрывалась позолотой.

Цветные витражи в виде стрельчатых арок – одна из самых узнаваемых особенностей стиля готики. Огромные окна, для которых стены служат лишь легким каркасом, многоцветные витражи, световые эффекты, наконец, прекрасное окно-роза – все это и создает неповторимое “лицо” стиля готики.

Теологи приписывали витражам способность просветлять душу человека и удерживать его от зла. Истоки этого вида изобразительного искусства восходят к поздней античности.

Уникальные эффекты витража объясняются прозрачностью его основы – цветного стекла; использовавшаяся же для прорисовки контуров черная краска была непрозрачной. В орнаментальных зонах витража доминируют красный и синий тона, в сюжетных – белый, различные оттенки фиолетового, желтый и зеленый.

“Готические розы”, красочные витражи, раскрашенная скульптура – все это говорит об особой роли цвета в средневековье. В дизайне интерьеров готического стиля использовались насыщенные красные, синие, желтые, коричневые оттенки, а также золотые и серебряные нити. Для контрастных деталей использовались пурпурные, рубиновые, иссиня-черные, гвоздично-розовые, зеленые оттенки.

Элементы декора готического стиля интерьера

Картинами для украшения комнат в готике пользуются редко. В то же время, эпоха готики – это время расцвета книжной миниатюры и появления станковой живописи, время высокого подъёма декоративных искусств. В готическом стиле наблюдается расцвет цехового ремесла: в резьбе по камню и дереву, в мелкой скульптуре из слоновой кости, в керамике и стеклоделии, в многообразных металлических изделиях, украшавшихся камнями и эмалью, в тканях и шпалерах – всюду изощрённость фантазии и щедрое богатство декора сочетаются с блестящим мастерством и тщательностью отделки.

Заключение

Ключевой момент готической архитектуры – свет, вечно льющийся Божественный свет – символ просветления и мудрости. Поэтому готика – звездный час витражей.

Готика – первый общеевропейский стиль. По яркости, экспрессивности и парадоксальности ее можно сопоставить разве что с барокко. В ХХ веке готика становиться интернациональным эпитетом. Все удлиненное, заостренное, тянущееся вверх изо всех сил воспринимается нами как “готическое”: древнерусские шатровые храмы, экспрессионизм новгородских икон и, даже, американские небоскребы.

studfile.net

Готика — Вікіпедія

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Ювелірна обкладинка євангелія, Німеччина, середина 13 ст.

Готика зародилася в Північній частині Франції (Іль-де-Франс) у середині ХІІ ст. і досягла розквіту в першій половині ХІІІ ст. Первісна назва готичної архітектури — Opus Francigenum. Термін «готика» — пізнього походження, але саме він закріпився в літературі і мистецтвознавстві.

Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології та культурі епохи Готики. Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним за тематикою: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами.

З початку XIX ст., коли для мистецтва X — XII ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи споруд. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Незрівнянний з людиною простір собору, вертикалізм його веж і склепінь, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил — міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання й естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, замки, укріплення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася спорудами з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями на нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися вздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багато прикрашеними в’їзними вежами. Замки королів і феодалів поступово перетворювалися на складні комплекси фортечних, палацових і культових споруд. Зазвичай у центрі міста, пануючи над його забудовою, знаходився замок або собор, останній ставав також осередком міського життя.

Сприйняття і вплив готики[ред. | ред. код]

Готика зазнала значного критичного переосмислення в епоху Відродження. Провідні діячі італійського Ренесансу, зокрема такі як Рафаель та Вазарі пов’язували її із періодом панування варварів та спотворення ними законів красти та добра у архітектурі, проявом дикого свавілля, яке протистоїть прагненню до правди^[1] У листі до папи Лева Х 1519 року, Рафаель пов’язує виникнення цього стилю із епохою панування готів, що стало приводом для закріплення за ним назви «готика» — як зневажливої асоціації із варварством та чужоземним пануванням. Однак, у Центральній та Східній Європі готичні споруди будувалися аж до XVII століття, а потім готичні архітектурні принципи частково вплелися в сформований у Центральній Європі варіант архітектури бароко^[2].

Ставлення до жодного з художніх стилів минулого не було таке мінливе, як до готики. Починаючи з епохи Ренесансу, готика сприймалася як символ всього темного та відсталого. Готичне мистецтво здавалося штучним, відірваним від природи. Так, Джорджо Вазарі писав:

У цих будівлях, яких так багато, що світ ними зачумлене, двері прикрашені колонами тонкими і скрученими на зразок гвинта, які ніяк не можуть нести навантаження, який би легкої вона не була. Точно так же на всіх фасадах та інших прикрасах вони ставили казна-які табернаклішкі один на інший зі стількома пірамідами, шпилями і листям, що вони не тільки встояти не можуть, але здається неймовірним, щоб вони могли що-небудь нести, і такий у них вигляд, ніби вони з паперу, а не з каменю або мармуру. І в роботах цих влаштовували вони стільки виступів, розривів, консолей і завитків, що позбавляли свої речі будь-якої пропорційності, і часто, нагромаджуючи одне на інше, вони досягали такої висоти, що верх двері стосувався у них даху. Манера ця була винайдена готами, бо після того, як були зруйновані стародавні споруди і війни погубили і архітекторів, то що залишилися в живих стали будувати в цій манері, виводячи склепіння на стрілчастих арках і заповнюючи всю Італію казна якими спорудами, а оскільки таких більше не будують, то і манера їх зовсім вийшла з ужитку. Боронь боже будь-яку країну від однієї думки про роботи подібного роду, настільки безформних порівняно з красою наших будівель, що й не заслуговують того, щоб говорити про них більше, ніж сказано.

Але вже в XVII ст., На противагу думці Мольєра про готичних соборах як «чудовиськ», «сліди неосвічених років», Вінсен Саблон висловлює зовсім іншу точку зору в своїй поемі про Шартрський собор, оспівуючи в ній творчість готичних архітекторів^[3].

Готичний художній стиль визначився у своїх типових рисах під час розвитку західноєвропейської середньовічної художньої культури. Беручи початок в середині XII ст. у північних та центральних областях Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав загальноєвропейське поширення і пройшов ряд самостійних етапів еволюції та національних версій.

Розквіт середньовічної художньої культури виник на базі інтенсивного соціального руху широких народних мас, які викликали ще задовго до формування мистецтва могутні ідеологічні течії. Художня культура сягає корінням безпосередньо до самодіяльної практики соціального низу. Таким чином, прагнення особистості на увагу до себе підготувало основу для появи нових форм та способів самовираження у художній культурі.

Зі зростанням чисельності міст та піднесенням ролі, яку вони відігравали, зростала потреба в нових формах організації праці. Ремісники у містах об‘єднувалися в союзи та цехи. Зміцнення міських ремесел сприяло формуванню міської культури.

В багатьох містах на базі церковних шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини. Посилюється дух раціоналізму, дух допитливості, встановлюється тенденція до дослідження нового. Зростала індивідуалізація світовідчуття кожної особистості. Поступово університети перетворилися на своєрідні інтелектуальні центри. На зміну романському мистецтву прийшла готика. Синонімом варварства назвали історики Відродження середньовічне мистецтво. На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси від реального світу, повертається до індивідуальності. Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас.

Символіка готичного храму[ред. | ред. код]

У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс, написав трактат «Про освяченні церкви Сен-Дені», де описав символічність всіх елементів архітектури готичного собору. За Сюжером (французький еквівалент вимови «Сугерій») храм — це корабель, що символізує Всесвіт. Витягнутий інтер’єр храму — неф (nef), по французьки — navis, перекладається як корабель. Цей Всесвіт ділиться поясом вітражів у верхній частині храму, і масивом стін в нижній, на горний (небесний) і Дольний (земний) світ, відповідно. Стіни храму — як обителі Божої, дематеріалізуются рельєфним і скульптурним ажуром. Такий конструктивний елемент як арка символізує розрив круговороту часу, адже в цілому образ готичного храму також несе смислове навантаження про швидкоплинність і кінець часу (в той час народ Середньовіччя перебував напередодні швидкого кінця світу). Готична троянда — символізує колесо Фортуни і висловлює циклічність часу. В унікальних готичних вітражах у вікні-троянді можна розгледіти сцени, що відсилають до круговороту часу. Світло, яке проникає через яскраві вітражні скла позначає Божественне світло, Божественне провидіння (див. Фаворське світло). Споглядаючи вітражі людина відсторонюється від матеріального, тілесного, людського світу і «потрапляє» в іманентний, духовний, Божественний світ^[4].

Готичні стилі в архітектурному мистецтві[ред. | ред. код]

Отвір для ключа та ручка. Місто Монс, Бельгія. Любек, Німеччина, готичні Голштинські ворота.

Для готики характерний символіко-алегоричний тип відображення. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків.

Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил, торгових і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки, слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура, переважно замкова та фортифікаційна.

Міські архітектурні ансамблі західноєвропейських країн включали культові і світські будинки, фортеці, мости, колодязі.

Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговими і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці, вузькі фасади двох-, рідше трьохповерхових будинків з високими, фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних. Міста оточувалися могутніми стінами з багатоприкрашеними проїзними вежами. Замки феодалів поступово перетворювалися в складні комплекси фортець, палацових і культурних споруджень.

Звичайно в центрі міста західноєвропейських країн, пануючи над його забудовою, знаходився собор, який ставав осередком як церковного, та і міського життя. У ньому поряд з богослужінням влаштовувалися богословські диспути, розігрувалися містерії, відбувалися збори городян.

Собор мислився свого роду зводом знання (головним чином богословського), символом Всесвіту, а його художній лад, що сполучив урочисту велич з жагучою динамікою, достаток пластичних мотивів зі строгою ієрархічною системою їхньої супідрядності, виражав не тільки ідеї середньовічної суспільної ієрархії і влади божественних сил над людиною, але і зростаюче самосвідомість городян, каркас зі стовпів (у зрілій Готиці — пучка колон) і стрілчастих арок, що спираються на них.

Структура будинку складається з прямокутних осередків (травей), обмежених 4 стовпами і 4 арками, що разом з арками-нервюрами утворять ост хрестового склепіння, заповненого полегшеними невеликими склепіннями — розпалубками.

Храм в готичному стилі. Схема

Бічний розпір склепіння головного нефа (або нави) передається за допомогою опорних арок (аркбутанів) на зовнішні стовпи — контрфорси. Звільнені від навантаження стіни в проміжках між стовпами прорізаються арковими вікнами. Нейтралізація розпору склепіння за рахунок винесення назовні основних конструктивних елементів дозволила створити відчуття легкості і творча велич зусиль людського колективу.

У Франції кам’яні готичні собори — одержали свою класичну форму. Як правило, це 3—5 — нефні базиліки з поперечним нефом — трансептом і напівкруговим обходом хору («деамбулаторієм»), до якого примикають радіальні каплиці («вінець капел»). Їх високий і просторий інтер’єр зазвичай осяяний кольоровим мерехтінням вітражів. Враження нестримного руху вгору і до вівтаря створюється рядами струнких стовпів, могутнім злетом гострих стрілчастих арок, прискореним ритмом аркад верхньої галереї (трифорія). Завдяки контрасту високого головних і напівтемних бічних нефів виникає мальовниче багатство аспектів, відчуття безмежності і величі храмового простору.

На фасадах соборів варіюються стрілчасті арки і багаті архітектурно-пластичні декорації, деталі — візерункові вимперги, фіали, краббі і т. д. Статуї на консолях перед колонками порталів і в їх верхній арковій галереї, рельєфи на цоколях і в тимпанах порталів, а також на капітелях колон утворять цілісну символічну сюжетну систему, у котру входять персонажі й епізоди Священного писання, алегоричні образи. Найкращі здобутки готичної пластики — декор, статуї фасадів соборів у Шартрі, Реймсі, Ам’єні, Страсбурзі перейняті одухотвореною красою, щирістю і шляхетністю.

Сомерсет, Кафедральний собор, Британія.

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.) й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів до того, що готичний собор став не міським, а монастирським, оточеним полями і луками. Звідси, очевидно, його «розпластаність» по горизонталі, розтягнутість у ширину, наявність безлічі прибудов. Домінанта собору — величезна вежа на середхресті. Найчистіший зразок ранньої англійської готики — собор у Солсбері. Він стане темою полотна Джона Констебла — зберігається в музеї Метрополітен, Нью-Йорк.

Головний готичний собор Англії — Кентерберійський, резиденція архієпископа Кентерберійського, національна святиня. Собор Вестмінстерського абатства в Лондоні — місце коронації і поховання англійських королів з часів Вільгельма Завойовника, згодом усипальниця великих людей Англії — близький до французької готики.

Починаючи із часу Столітньої війни будівництво в Англії скорочується. З цивільної архітектури цього періоду можна згадати найславетніший Вестмінстерський королівський палац (XIV ст.) з його Вестмінстер-холом площею 1500 кв.м.

В Італії дістали поширення лише окремі елементи готики: стрілчасті арки, «рози». Основа — суто романська: широкі приземкуваті храми, гладка площина стін яких часто інкрустована кольоровим мармуром, що створює смугасту поверхню фасаду (собор у Сієні). Приклад пізньої італійської готики — величезний Міланський собор, який вміщує 40 тисяч людей, другий серед найбільших храмів Європи (початок будівництва XV ст. — кінець XVI ст.). Венецію й досі прикрашають її мармурові палаци з аркадами, що віддзеркалюються у каналах або лагунах (Палац дожів, 1310 р. — XVI ст.).

Готичні пам’ятки є в Бельгії (ратуші в Брюгге, Брюсселі т. д.), Чехії (собор св. Віта і Карлів міст у Празі), Австрії (собор св. Стефана у Відні), Польщі (Вавельський собор під Краковом, Маріацький костьол у Кракові) та інших країнах Європи. З XI ст.

Польща також здійснила значний поступ у культурному розвитку, особливо після остаточного відновлення в XIV ст. власного королівства. Географічні умови, насамперед значна віддаленість від розвинених культурних центрів Західної Європи, і політична роздробленість призвели до того, що польські досягнення в галузі культури аж до початку XVI ст. не були не значним, як досягнення чеських майстрів. Крім того, цей поступ у Польщі очолювало духовенство; темпи підготовки місцевих священиків для заміни іноземних місіонерів були повільними, а поширення християнського способу життя після першого спалаху ентузіазму за правління Болеслава Великого було досить важким.

Повільне поширення західних ідей у Польщі викликано тим, що церковні реформи Григорія VII були сприйняті в Польщі лише на початку XIII ст., набагато пізніше, ніж у Богемії.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV—XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика французького типу. Німецька готика поширилася на Заході й Півночі Польщі. Значне поширення готичного мистецтва мало в містах німецьких колоністів. Тевтонські лицарі, великі магістри яких часто були фаховими будівниками, перейняли той специфічний стиль готичної архітектури заможних міст Ганзи . Деякі з цих споруд, церква Матері Божої у Данцигу (1345–1503) і найзначніша цегляна споруда — палац великих магістрів у Марієнбурзі (1276—1335), справили великий вплив на будівництво у Північно-східній Польщі. Мало свій вплив і чеське готичне мистецтво, представлене учнями Петра Парлержа. Пізньоготичний стиль розквітне в у Польщі лише в XV ст.

Найдавнішими скульптурними пам’ятками Польщі є оздоблення романських церков, зокрема бронзова брама собору в Гнєзно (1129–1137) і двері собору в Плоцьку. Готичні скульптурні пам’ятки датуються XIV—XV ст. Найвідоміші з них — статуї князів династії П’ястів, що збереглися у Вроцлаві, Ополі, Кресобожі, Любуші й Кракові. Із середини XIV ст. значного розвитку у Польщі набуло різьбярство. До наших часів збереглося кілька гарних зразків різьблених дерев’яних вівтарів(вівтар Віта Ствоша в Кракові).

До найкращих зразків живопису належать мініатюри та орнаменти в манускрипті, що містить житіє св. Ядвіги, створені Миколаєм Пруссом (1353 р.). Богемське мистецтво мініатюри, що було поєднанням французької та італійської традицій з оригінальними чеськими елементами, сягнуло Польщі лише в XV ст.

Один з найцікавіших періодів історії архітектури України — кінець XIV — перша І половина XV століття. На західних землях, які менше за інші потерпіли від монголо-татарської навали, тоді зростають міста, розвиваються ремесла й торгівля. В українські міста прибуває багато поселенців, переважно німців, які принесли в мистецтво, а зокрема в архітектуру, нові стильові форми.

Серед культових споруд переважали католицькі костели. Вирішальну роль у формуванні нового стилю відіграв Львівський кафедральний костел. Його заклали на початку 60-х років XIV століття, а завершили в основному в 80-х роках наступного. У подальших століттях костел зазнав численних перебудов, втратив одну з двох веж і отримав цілком новий вигляд, однак планувальна структура залишилась первісною.

Серед будівничих цього храму відомі Нічко, Йоахім Гром, Амброзій Рабіш; одним із найтурботливіших опікунів будови в міських актах названо Петра Штехера.

Об’ємну композицію костелу витворено завдяки двом головним складовим: пресбітеріуму (вівтарній частині) та корпусу нав (власне молитовній залі).

У Львові збереглись також готичні келії монастиря домінікан, а також фрагменти готичних кам’яниць.

Також збереглись готичні костели у Скелівці (XV—XVI ст.), Новому місті (1463—1512), Дрогобичі (XIV—XVI ст.). Костел у Стрию (XV ст.) також первісно був побудований у стилі готики, однак неодноразово горів і від первісної споруди залишились лише стіни нави та пресбітеріуму, а також ренесансна каплиця, інше було добудовано наприкінці XIX ст. Одним з останніх звели 1538 готичний костел св. Миколая у Куликові та Мостиськах.

Розквіт катедральної готики в Україні припадає на часи правління короля Владислава II Ягайла (1386—1434).

Хоча готичні храми здебільшого будувались католиками, це вплинуло і на українське храмобудування того часу. Готичні риси притаманні церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Рогатині (XIV ст.), монастирській церкві в Уневі та інші.

На Закарпатті готичні споруди будувались угорською церковною владою. До нашого часу збереглись готичні церкви XIV—XVI ст. — Св. Єлизавети в Хусті, Вознесіння та Св. Франциска у Виноградові, Хрестовоздвиженська у Береговому, Св. Мартина в Мукачеві, Серця Іісуса в Бене, Св. Духа в Четфалві та інші.

Готичні дерев’яні церкви[ред. | ред. код]

Готичні церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського р-ну справляють незабутнє враження. Готичні церкви в селах Діброва, Нересниця Тячівського району. По долинах річок Ріки та Тереблі готичний стиль заходить в села Негровець, Репинне, Сухий, Рекіти, Тюшка, Обляска, Сойми, Кужбиї Міжгірського району, а також в Івашковиця, Локіть Іршавського району та Новоселиця Виноградівського району.

У 1930-х роках дві готичні церкви з сіл Нижнє Селище та Холмовець перевезено в Чехію.

Закарпатські готичні церкви багато в чому подібні до готичних храмів та дзвіниць румунського і угорського Потисся.

Готика на російських теренах[ред. | ред. код]

На землях, що увійшли до складу Російської централізованої держави, власне готичний стиль практично не був відомий. Це було в значній мірі обумовлено власною архітектурною традицією, що сформувалась на цих землях. Пам’ятки готики західноєвропейського типу одиничні. У Великому Новгороді частково збереглась Владична палата (1433–1435) — пам’ятка північної цегляної готики. Одностовпна будівля перекрита зірчастими нервюрами. В 1624–1625 рр. шотландцем Христофом Галовеєм у готичному стилі була перебудована головна вежа Московського Кремля — Фролівська (нині Спасська, наприкінці XVII ст. вже російські зодчі перебудували за її зразком найбільшу вежу Кремля — Троїцьку).

Російська шатрова архітектура, — особливий стиль, поширений у XVI–XVII ст. як у церковному, так і громадянському будівництві, в значній мірі мав західноєвропейське коріння. Перші пам’ятки цього стилю (Покровська церква Александрова, 1508–1513 та Вознесенська церква у Коломенському, 1528–1532) були збудовані іноземцями і мають яскраво виражені риси типово готичної архітектури.

Також збереглись і деякі інші пам’ятки західноєвропейської готики, побудовані іноземцями на власних теренах, що увійшли до складу Росії пізніше. Серед них виділяється Виборзький замок (XIII—XVI ст., внаслідок численних перебудов втратив чимало первісних елементів), а також замкові будівлі та кірхи колишньої Східної Прусії. Більшість об’єктів середньовічної готики у Калінінградській області знищено або перебуває у руїнованому стані. Серед найкраще збережених — Свято-Георгіївський храм у м. Правдинськ (XIV ст.). Це тринавний храм з шатровою вежею перед головним порталом. Храм має складну систему склепіннь — зірчастих нервюрів.

uk.wikipedia.org

Готика — это что такое?

У многих людей стиль готика ассоциируется с готами, крестами и черными замками. Но все ли было так уныло в XII в., когда этот стиль только вошел в моду? Конечно же, нет. Готика – это в первую очередь легкость и возвышенность. В этот период люди начали тянуться к просвещению и вслед за этим к чему-то прекрасному. Сегодня мы поподробней поговорим о стиле готика: где и вследствие чего он появился, основные представители. В общем, читайте, будет интересно.

Кратко о стиле

Слово «готика» – это название стиля, который господствовал в Средневековье. Французы называли готику стрельчатым стилем. Это искусство берет свое начало в XII в. (до XV в.) Именно в это время в Европе начинается активная борьба католической церкви за власть. Поэтому все искусство, которое создавалось в этот период, было направлено на возвышение церкви и веры.

Строились новые соборы, которые были сами по себе прекрасны, а дополненные скульптурой и живописью выглядели просто божественно. В это время всеми художниками использовались аллегории. Теперь в картины, скульптуры и даже декоративные изделия стали закладывать скрытый смысл.

Главные черты

Если описывать готику кратко – это стиль, который противоречит всему, что было до него.

Поэтому формируется такой вид искусства, который отрицает классику и представляет собой закономерное развитие и видоизменение романского стиля.

Особенности стиля:

• Готика – это в первую очередь возвышенность и динамика. Вся архитектура стремится ввысь и развивается снизу вверх.
• Все здания, построенные в стиле готики, имели большую высоту. Этот эффект достигался не только за счет стен, но и за счет длинных, остроконечных крыш.
• Витражи стали использоваться повсеместно. Ими украшают окна, двери и даже потолки.
• Арки стали пользоваться популярностью среди архитекторов XII в., входные и межкомнатные пространства оформлялись именно в этом архитектурном решении.

• Скульптура с период готики получила широкое распространение. Скульпторы теперь украшали не только интерьеры и экстерьеры, но и занимались оформлением стен здания.

Архитектура

Главным образом готика проявилась именно в архитектуре. Людям после тяжеловесных зданий, построенных в романском стиле (с маленькими окнами и минимумом декоративных элементов), хотелось чего-то легкого и возвышенного.

Готика это желание удовлетворила. Данный стиль Средневековья делится на три периода:

1. Ранний. В зданиях этого периода еще прослеживается влияние романского стиля. Но все же уже явно наблюдается облегчение конструкций и вертикальный декор. Именно в это время появился крестовый свод, и можно проследить уход архитекторов от цилиндрических сводов. Продуманная система колонн и контрфорсов позволила делать здания более легкими, ажурными. Самым ярким строением этого периода считается собор Парижской Богоматери.
2. Зрелый. В церквях этого периода прослеживается переход к каркасным конструкциям. Вместо стекол в середине XIII в. начинают использовать витражи. Сами окна, кстати говоря, становятся вытянутыми и приобретают форму заостренной арки. Практически все здания этого периода дополняются скульптурами и скульптурными композициями. Самые яркие постройки зрелой готики — соборы в Шартре и Реймсе.
3. Поздний. В этот период скульптура постепенно приобретает не библейский характер, а бытовой. Даже несмотря на то что мраморные и каменные изваяния украшали стены церкви, темой для творчества выступали сцены из жизни простых людей. Самые яркие строения поздней готики — это соборы: кафедральный в Мулене и Миланский.

Мебель

В Средние века готика – это возвышенность и легкость. Именно этого эффекта и пытались добиться мастера, которые изготавливали мебель. В первую очередь в обиходе средневекового человека были такие предметы интерьера, как столы, стулья, сундуки.

Самым распространённым и востребованным материалом был дуб. Несмотря на тяжеловесность материала, из-под умелых рук мастера выходили резные стулья с высокой спинкой, столы на изящных ножках и кровати с ажурными столбами для балдахина.

Несмотря на то что готика – это в первую очередь динамика, средневековые люди часто для украшения комнат использовали статичные кованые решетки. Ими украшались камины, реже окна.

Декоративно-прикладное искусство

Готика – это искусство позднего Средневековья. Люди предпочитали пользоваться предметами декора прошлых лет, но в новой интерпретации. Особой любовью пользовались кованые подсвечники, кубки для вина и вазы. Люди не стремились к простоте, они использовали церковную атрибутику даже в собственных домах. Так, на столиках в гостиной можно было увидеть кресты и различные статуэтки на тему библейских сцен. Часто комната украшалась барельефами и статуями. Они могли носить не только библейский, но и мифологический характер.

Живопись

Стиль готики – это не только архитектура и скульптура, это еще и живопись. Именно в XIII-XIV вв. начал зарождаться реализм. Конечно, в готическую эпоху он не в полной мере сформировался, но все-таки самые значимые работы того периода, такие как А. Лоренцетти «Аллегория доброго правления», братья Ван Эйк «Гентский алтарь», были выполнены в зарождающемся стиле натурализма.

Лица всех главных героев довольно правдоподобны, хотя и чувства на них изображенные подчас слишком наигранные. Вообще, во времена готики было модно изображать на иконах яркие моменты проявления страстей. Например, Богоматерь очень часто на полотнах художников находится в обморочном состоянии, а на лицах женщин, ее окружающих, написана явная скорбь и сострадание.

Практически каждое полотно несло религиозный характер. Художники прорабатывали каждую деталь своей картины. Не было непродуманных моментов, и ни одна деталь не ускользала от внимания творца. Ведь вводить в свои полотна аллегории считалось хорошим вкусом. Поэтому можно найти много работ художников готики, где на алтаре подробно выписаны образы.

Одежда

В готике не только архитектура имела вытянутые формы. В одежде тоже прослеживается тенденция на остроконечность. В XIII-XIV вв. становятся популярны туфли с длинными острыми носами, остроконечные шляпы и двурогие шляпы. Удлиняются и подолы женских юбок.

Появляются шлейфы и длинные вуали. Корсеты из моды не выходят, но теперь девушки затягивают платья выше. Господствует одежда с завышенной талией и длинной узкой юбкой. Шьется все это в основном из бархата, но шелк из моды не выходит. В качестве украшения использовалось шитье. Преобладает растительный орнамент.

Мужская мода также характерна удлиненными формами. Но такую одежду предпочитало старшее поколение. Молодежь же щеголяла в укороченных штанах и жакетах. Мужские костюмы, так же как женские, украшаются золотым шитьем с замысловатым орнаментом. В моду входят длинные напудренные парики.

fb.ru

что мы о нем знаем? :: SYL.ru

Венец средневекового художественного искусства. Именно так некоторые исследователи называют готический стиль, господствовавший в Западной, Центральной и частично Восточной Европе начиная с середины XII и заканчивая XV-XVI вв. Название этого течения происходит от созвучного имени древнего германского народа (готы), сыгравшего значительную роль в европейской истории. Римляне называли их варварами и считали дикарями. Отсюда и образовался термин. Слово «готика» в эпоху Возрождения использовалось в роли уничижительного обозначения любой памятки средневекового искусства, которое считалось «варварским», то есть примитивным.

История появления

Данное направление возникло в середине XII в. на территории Северной Франции, в историческом центре Иль-де-Франс, чему немало поспособствовал аббат Сугерий. Стиль готика достиг своего расцвета в первой половине XIII века и стал единственным в своем роде, сумевшим создать новое понимание объемной композиции, организации пространства и абсолютно неповторимую систему форм. Есть предположение, что впервые название этого искусства упоминал Рафаэль в своем отчете Папе Римскому о строительстве собора Св. Петра (примерно 1520г.). Готический стиль в своем развитии прошел через следующие периоды: ранняя готика (12 ст.), расцвет готического искусства (13 ст.), пламенеющая (лучистая) готика (14-15 ст.) и интернациональная готика.

Характерные особенности

Как и у каждого вида искусства, у этого направления есть свои отличительные черты. Готический стиль характеризуется вертикальными композициями, стрельчатыми арками, сложной каркасной системой опор и ребристым сводом. Для погашения нагрузок на стены используется система контрфорсов. Применение ребер в своде позволяет сделать его больше, а стремление в максимальной степени уменьшить массивность сооружений привело к тому, что в результате использования каркаса стена перестала выполнять роль несущего элемента и стала всего лишь заполнением между пилонами, которые и принимали на себя всю нагрузку. Готическое искусство в архитектуре проявилось в том, что вместо массивной каменной кладки свода, характерной для раннего Средневековья, стали использовать ажурные каменные конструкции. Их подчеркнуто вертикальные колонны и опоры переносят статические нагрузки со стен на фундамент.

Готический стиль: приметы

Преобладающими и модными цветами считаются синий, красный и желтый. Линии этого стиля стрельчатые и ребристо повторяющиеся. Здания по форме прямоугольные, арки остроконечные, переходящие в столбы. Что касается интерьера, то для него характерен кессонный потолок или веерный свод с опорами и деревянные стены с панелями, сложный лиственный орнамент, длинные, высокие и узкие залы или широкие, с обязательными опорами по центру. Окна также вытянуты вверх и часто имеют многоцветные витражи. По верху сооружений порой попадаются декоративные окна, имеющие форму окружности. Проемы выполнены в виде стрельчатых ребристых арок, а сами двери сделаны из дуба. Готический стиль проявился не только в архитектуре. Его влияние также сильно заметно в живописи и одежде того времени.

www.syl.ru