Список давньоруських архітектурних споруд домонгольського періоду — Вікіпедія

Назва	Місце розташування	Час будівництва	Примітки	Фото
Софійський собор	Київ	1017—1022 або до 1037	Первісно — зальний п’ятинавний п’ятиабсидний 12-ти стовпний 13-ти банний храм з двома рядами зовнішніх галерей. Ззовні сильно перебудований на межі XVII—XVIII ст.: зведені знову частина західної стіни і західної подвійної галереї, добудовані придільні храми з новими високими банями, тепер храм виглядає пам’яткою доби українського бароко, тільки у декількох місцях зроблені зондажі первісної цегляної кладки. Збереглися деякі мозаїки (Богоматір Оранта, Христос Пантократор) та фрески XI ст., граффіті XI—XII ст. Більша частина оздоблення храму — XVIII ст., в тому числі частково зберігся бароковий іконостас.
Золоті ворота	Київ	1037	Збереглися нижні частини стін у новобудові 1982 р. Надбрамна церква Благовіщення зруйнована ще в 1240, її сучасна реконструкція є гіпотетичною.
Успенський собор Києво-Печерської лаври	Київ	1073—1089	У 1230-ті роки після землетрусу збудовані знову склепіння, баня і південна стіна. Собор зруйнований в 1941 році. Відновлений в тому вигляді, який остаточно постав у XVIII ст. — тобто як пам’ятка доби українського бароко. Від собору XI—XIII ст. збереглися майже лише тільки нижні частини вівтарних абсид. Первісно це був великий шестистовпний однобанний триабсидний храм з виділеним нартексом. До північного членіння нартексу примикала квадратна сходова вежа (знищена в 1240 р.), до північного — маленька чотирьохстовпна триабсидна двоповерхова церква-хрещальня Іоанна Предтечі [1].
Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври	Київ	Близько 1106	Після численних перебудов XVII—XVIII ст. має вигляд і оздоблення в стилі українського бароко. Це надбрамний чотирьохстовпний триабсидний храм (абсиди не мають виступів ззовні)[2].
Церква Архангела Михаїла Видубицького монастиря	Київ	1070—1088	В 1200 р. зі сходу була збудована стіна-контрфорс. Проте на початку XVII ст. більша частина храму обвалилася. До нашого часу збереглась лише західна половина будівлі — нартекс з хорами і західна частина наоса з двома стовпами, що вбудовані в об’єм храму 1760-х років. Первісно це був шестистовпний або восьмистовпний храм з виділеним нартексом. В північному членінні нартексу розташована сходова вежа [3].
Собор Архангела Михаїла Михайлівського Золотоверхого монастиря	Київ	1108—1113	Первісно це був шестистовпний триабсидний храм зі сходовою вежею у північному членінні нартексу. До південного членіння нартексу примикала втрачена ще у давнину маленька чотирьохстовпна триабсидна церква-хрещальня. Повністю зруйнований в 1936 р. У наш час відновлена копія собору, але не по науковій реконструкції первісного вигляду, а таким, яким він постав у середені XVIII ст., після перебудови у барокових формах. Деякі мозаїки вціліли у музеях України і Росії, а ті фрески, що зберігалися до XX ст., майже всі втрачено[4].
Спасо-Преображенська церква на Берестові	Київ	Кінець XI — початок XII століття	Зберігся лише двоповерховий нартекс, вбудований в храм XVII ст. Це був великий шестистовпний триабсидний храм з виділеним нартексом. В південному членінні нартексу знаходилась сходова вежа, в північному — маленька триабсидна каплиця. До 3-х порталів храму примикали притвори[5].
Церква Успіння на Подолі («Пирогоща»)	Київ	1131—1136	Первісно — шестистовпний триабсидний храм. При розкопках (1976—1979 рр.) віднайдені також рештки будівлі-попередника. До зруйнування в 1935 р. вже не існували первісна баня і склепіння. Нині відтворена з сучасних матеріалів у гіпотетичних формах XII ст [6].
Церква Кирила Олександрійського	Київ	Близько 1140—1146	Великий шестистовпний триабсидний однобанний храм. Не збереглись первинні склепіння і верхня частина бабинця. Перероблена в стилі українського бароко. Збереглися в інтер’єрі деякі фрески XII ст., переписані Врубелем та іншими у 1880-ті роки[7].
Церква Василя (Трьохсвятительська)	Київ	1182—1183	Первісно — чотирьохстовпний триабсидний однобанний храм. Знесена в 1935 р., до того мала вигляд пам’ятки українського бароко (сильно перебудована у 1640-ві і 1690-ті роки)[8].
Свято-Василівський собор	Овруч	Близько 1190	Чотирьохстовпний триабсидний храм з двома круглими сходовими вежами, що розташовані симетрично біля західних кутів. Храм був поруйнований ще до XVI ст., в 1907—1909 рр. архітектором (О. В. Щусєвим) були відтворені втрачені склепіння, баня та сходові вежі, проте ця новобудова навряд чи відтворює первісний вигляд храму[9].
Георгіївський (Успенський) собор	Канів	1144	Шестистовпний триабсидний однобанний храм. На початку XIX століття фасади перероблені в стилі класицизм — добавлені фронтони і дзвіниці над нартексом.
Успенська церква (Десятинна)	Київ	988—996	Перебудови XI—XII ст. Поруйнована в 1240 р. На її руїнах збудована нова церква в 1630-ті рр. (знищена у XVIII ст.), потім ще одна в 1828—1842 рр. Зараз церква не існує, збереглись лише залишки фундаменту. Це був триабсидний храм — восьмистовпний або шестистовпний з окремим нартексом. До 3-х боків його примикали широкі галереї.
Терем на територіїї древнього Київського городища	Київ	Середина X століття (945(?))	Розкопки на пртязі XX ст[10]. Можливо це — залишки найдавнішої мурованої споруди Києва — палацу Ігоря (згідно з літописами — 945 р.[11]).
Терем з північного сходу від Десятинної церкви	Київ	Кінець X століття	Розкопки XIX—XX ст. Трикамерна споруда довжиною близько 21 м[12].
Терем з південного заходу від Десятинної церкви	Київ	Кінець X століття	Розкопки 1914 р.(С. П. Вельмин)[13].
Терем з південного сходу від Десятинної церкви	Київ	Кінець X — початок XI століття	Палацева споруда довжиною бл. 44 м. Розкопки XIX—XX ст.[14].
Ротонда	Київ	Кінець XII — початок XIII століття	Віднайдена археологічно в XIX—XX ст. За різними версіями, це була або палацева споруда, або католицька церква[15].
Собор Федіра Стратилата Федорівського монастиря	Київ	1129—1133	Знищена у 1240, руїни стін стояли до кінця XVII ст. Залишки розкопані у XIX ст., проте точний план храму невідомий[16].
Софійські (Батиєві) ворота «міста Володимира»	Київ	Кінець X — початок XI століття	Поруйновані в 1240 р., залишки знесені в 1799 р. Можливо, мали надбрамну церкву (віднайдені залишки фресок). Розкопки 1935—1940 рр[17].
Огорожа митрополитчого двору	Київ	Перша половина XI століття	Досліджена археологічно в 1948—1950 рр.(М. К. Каргер)[18].
Митрополитча лазня	Київ	Кінець XI — початок XII століття	Досліджена археологічно в 1946 р.(М. К. Каргер)[19].
Церква Ірини (на території митрополитчої садиби)	Київ	Близько 1050	Після 1240 р. не функціонувала, руїни поступово розібрані у XVII—XVIII ст. Досліджена археологічно. Це був триабсидний храм — або чотирьохстовпний з галереями (східні членіння яких мали абсиди), або п’ятинавний 12-ти стовпний. В північно-західному куті знаходилась сходова вежа [20].
Георгіївська церква Георгіївського монастиря	Київ	Близько 1051—1053	За даними розкопок, це була шестистовпна триабсидна церква, з півночі та півдня вона мала галереї. Руїнована під час монгольської навали, проте ще існувала на початку XVII ст., потім церква була збудована знову у 1674 і 1744 рр. Храм XVIII ст. перебудовувався, нині він теж вже не існує[21].
Невідома церква на Володимирській вулиці. Помилково ідентифікована як церква Ірини	Київ	XI століття	Зруйнована в 1240. У XIX ст. ще стояли нижні частини стін, пізніше збережений стовп храму був оформлений як каплиця. Каплиця знесена у 1935. Це був триабсидний храм — п’ятинавний 12-ти стовпний або шестистовпний тринавний з галереями[22].
Терем на Ірининській вулиці	Київ	XI століття	Досліджений розкопками 1913—1914 рр[23].
Церква Димитрія Солунського Димитрієвського монастиря	Київ	Друга половина XI століття	Досліджена археологічно в XIX—XX ст. Шестистовпний триабсидний храм. До бічних членіннь нартексу примикали якісь споруди — можливо, сходова вежа та хрещальня[24].
Церква (Василя Великого(?)) на Вознесенському взвозі	Київ	Кінець XII — початок XIII століття (1197 (?)).	Розкопки XIX—XX ст. Це був чотирьохстовпний триабсидний храм, причому лише центральна абсида мала виступ ззовні. Храм був збудований, скоріш за все, смоленськими майстрами[25][26].
Невідома будівля в Нестеровському провулці.	Київ	Початок XIII століття	Розкопки 1967 р.(П. П. Толочко). Віднайдені також залишки будівлі-попередника[27].
Невідома церква на садибі біля будівлі Мистецького інституту	Київ	Друга половина XI століття	Розкопки 1947 р. (М. К. Каргер). Це був невеликий шестистовпний триабсидний храм[28].
Невідома церква у Киянівському провулку	Київ	Друга половина XI століття	Розкопана у XIX ст. Точний план залишився невідомим[29].
Невідома будівля на горі Киселівка	Київ	XI століття (?)	Тип та план споруди не встановлені. Лише залишки будівельних матеріалів[30].
Будівля на Волоській вулиці	Київ	Кінець XII століття	Розкопки 1955 (В. А. Богусевич). Тип та план детально не з’ясовані[31].
Невідома будівля на перехресті вулиць Нижній Вал та Волоської	Київ	XII століття (?)	Розкопками 1980 р. віднайдені залишки невідомої споруди, тип якої з’ясувати не вдалося[32].
Церква Бориса і Гліба (Турівська Божниця)	Київ	До 1146	Розкопки 1955 (В. А. Богусевич). Залишки фундаментів[33].
Церква Василя(?) на Щекавиці	Київ	До 1182	Розкопки 1980 р. Детальний план будівлі з’ясувати не вдалося[34].
Церква Миколи Йорданського	Київ	Друга половина XI століття	Пошкоджена в 1240 р., але ще існувала на початку XVII ст. Нині не існує. розкопки XIX—XX ст. Первісний план храму з’ясувати не вдалося[35].
Собор Влахернської ікони Богоматері Кловського монастиря	Київ	1096—1108	Поруйнований в 1240 р. храм остаточно знищений десь в середині XVIII ст. Досліджений археологічно в 1960-ті — 1970-ті рр. За одним з варіантів реконструкції це був великий п’ятинавний храм з одним рядом галерей, за іншим — тринавний шестистовпний з двома рядами галерей[36].
Церква Успіння Гнилецького монастиря	Київ	Кінець XII століття	Розкопки 1976—1980 рр.(П. П. Толочко, В. А. Харламов). Це був чотирьохстовпний одноабсидний храм з притвором[37].
Церква Бориса і Гліба	Вишгород	Закладена близько 1076, освячена в 1115	Напівзруйнована в 1240 р. будівля знесена на початку XVII ст. Розкопки 1936—1937 рр. та 1952 р. (М. К. Каргер). Це був великий триабсидний восьмистовпний храм[38].
Церква Петра і Павла	Білгородка	1197	Зруйнована у давнину, не існує. Неодноразово досліджувалась археологічно у XX ст. Це був шестистовпний триабсидний храм. Він був п’яти- або трибанним (були віднайдені залишки одного з малих бабинців)[39].
Невідома церква («Малий храм»)	Білгородка	Кінець XII століття	Зруйнована у давнину, не існує. Досліджена археологічно. Це був чотирьохстовпний храм з однією великою абсидою[40].
Невідома церква («Великий храм»)	Заруб	Кінець XI — початок XII століття	Зруйнована ще у другій половині XII ст. Досліджена археологічно (М. К. Каргер). Це був шестистовпний триабсидний храм[41].
Невідома церква («Малий храм»)	Заруб	1180-ті рр.	Зруйнована у давнину, не існує. Розкопки XIX—XX ст. Це був чотирьохстовпний триабсидний храм[42].
Невідома споруда	Біла Церква	XII століття (?)	Розкопками віднайдено лише будівельні матеріали. Тип та план споруди невідомі[43].

Блог учителя історії Білоцерківець Тетяни Анатоліївни: Визначні архітектурні споруди України

1. Будинок державної промисловості (м. Харків)

Будівля Держпрому є головною домінантою площі Свободи в центрі Харкова, однією з найбільших у світі. Будівництво цієї унікальної споруди тривало з 1925 по 1929 роки, більшість трудомістких процесів виконувалися руками великої армії будівельників — до п’яти тисяч чоловік. Держпром увійшов до переліку найкращих досягнень сучасної архітектури i пропонується до включення у списки ЮНЕСКО.

2. Державний історико-архітектурний заповідник у м. Святогорськ — Свято-Успенська Святогорська лавра (Донецька обл.)

Серед крейдяних пагорбів, вкритих реліктовим лісом Національного природного парку «Святі Гори», на правому березі Дінця розташувався архітектурний ансамбль Успенського чоловічого монастиря, який у 2004 році набув статусу лаври. Єдність храму з природним матеріалом крейдяної скелі та навколишнiм природним ландшафтом виводять культову споруду в розряд унікальних об’єктів культурної спадщини України, аналогів якому немає.

3. Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» (м. Хотин Чернівецької обл.)

Розташований на важливих транспортних магістралях тисячолітній Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького. У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда», «Яса».

4. Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна могила» (Запорізька обл.)

Кам’яна Могила нині — це не лише зібрання пам’яток матеріальної та духовної стародавньої культури, пов’язаної з історією України та Євразії, а й науково-дослідницький та культурно-освітній заклад. Упродовж років у цьому кам’яному «панцирі» поблизу Мелітополя (с. Терпіння) над річкою Молочною утворювалися печери і гроти, які стародавні люди вважали святилищами. Тут одночасно можна спостерігати слід різноманітних за своєю культурою і походженням народів. На цьому місці у різний час жили стародавні мисливці, скотарі, землероби, пізніше по цій землі пройшли кімерійці, скіфи, сармати, гуни, хозари, половці… У печерах і гротах Кам’яної Могили зосереджено більше трьох тисяч наскельних малюнків від кам’яного віку до епохи бронзи і пізнішого часу. У вивченні цієї пам’ятки археологія дала змогу відповісти на низку запитань про розвиток духовної культури, її фундамент та коріння багатьох народів Євразії.

5. Державний музей-заповідник «Олеський замок» (Львівська обл.)

Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Перша письмова згадка про замок датується 1327 роком. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в XIV ст. винесла Олесько на рубiж, по якому проходила демаркаційна лінія державних кордонів. Із замком пов’язано чимало романтичних та трагічних легенд. Він багаторазово страждав від руйнацій та пожеж, але вистояв. Зараз це — філія Львівської галереї мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва.

6. Історико-культурний заповідник «Старе місто»: Луцький замок (Волинська обл.)

Луцький Верхній замок — один з найбільших і найдавніших в Україні. Побудований, в основному, останнім великим князем Галицько-Волинської Русі Дмитром-Любартом у 1340—1385 роках, він слугував резиденцією глави держави. Саме роль останньої столиці Галицько-Волинської держави, cпадкоємиці Київської Русі, робить цей замок відмінним від усіх замків України. У свій час він також вважався фортифікаційною пам’яткою старовини Литви, Польщі й Росії. Нині замок є своєрідною історико-архітектурною емблемою Луцька.

7. Комплекс князів Острозьких: Замок та Острозька академія (Рівненська обл.)

Перша літописна згадка про Острог відноситься до 1100 року. Майже три віки (із середини XIV ст.) місто було резиденцією князівського роду Острозьких, що дав Україні видатних полководців, меценатів, будівничих. Тут постала Острозька слов’яно-греко-латинська академія — перша вища школа в Україні, у східних слов’ян і православних народів Європи. В Острозі розташований найстаріший замок на Рівненщині, який є найважливішою архітектурною домінантою міста.

Пiсля смертi князя Костянтина Острозького академію передали єзуїтам, вона занепала і близько 1640 р. перестала існувати. У 1994 році цей вищий навчальний заклад було відновлено  як Острозький колегіум, а у 2000 році йому присвоєно звання національного університету із збереженням історичної назви «Острозька академія».

8. Лівадійський палац-музей (АР Крим)

Палац збудований у 1910—1911 рр. у традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики, оточений великим парком — одним iз кращих на Південному узбережжі. Лівадійський палац був колишньою літньою резиденцією останнього російського царя Миколи II, наприкінці Другої світової війни став місцем зустрічі керівників трьох союзних держав — СРСР, США і Великої Британії, а в перші післявоєнні роки слугував державною дачею Сталіна.

9. Музей «Писанка» (м. Коломия Івано-Франківської обл.)

Архітектурна споруда у формі найбільшого у світі (висота — 14 метрiв, дiаметр —10) писанкового яйця стала візиткою Коломиї. Унікальний музей писанки, відкриття якого відбулося нещодавно — 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного гуцульського фестивалю, приваблює відвідувачів з усіх країн. Приміщення виготовлене повністю з кольорового скла, загальна площа вітражу становить понад 600 квадратних метрів. До речі, воно не має даху! Зовнішнє оздоблення виконано у тривимірному просторі.

10. Мукачівський замок «Паланок» (Закарпатська обл.)

На західній околиці Мукачева, на вершині 68-метрового згаслого вулкану, гордо стоїть, оспівана легендами середньовічна фортеця — замок Паланок,— визначна історико-архітектурна, військово-фортифікаційна та історична пам’ятка Закарпаття ХIV — ХVIII ст. Родове гніздо трансільванських князів Ракоці на високому вулканічному конусі виглядає як велетень із казки, за спиною якого, на горизонті, з краю в край розляглися Карпати. Сама природа створила цей замок непереможним. За всю історію існування він жодного разу не був підкорений у відкритій і чесній боротьбі.

11. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»: Антонієві печери (м.Чернігів)

Антонієві печери — унікальний підземний архітектурний комплекс ХІ — ХІХ ст., заснований Антонієм Печерським — одним із засновників Києво-Печерського монастиря. Він складається з наземної Іллінської церкви початку ХІІ ст. та системи галерей, окремих підземних споруд і приміщень, які у чотири яруси пронизують один з пагорбів Болдиних гір. Загальна довжина печер — 350 метрів. Найдавніший ярус розташований на глибині 12 метрів. Завдяки археологічним дослідженням було відкрито найдавніший підземний храм ХІІ ст., аналогів якому не існує ні в Україні, ні у Західній Європі.

12. Національний дендрологічний парк «Софіївка» (м. Умань Черкаської обл.)

«Софіївка» є одним iз найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ ст. Парк поєднує в собі функції «Історичного саду», згідно з Флорентійською хартією, науково-дослідного інституту Національної академії наук України, центру інтродукції, мобілізації та акліматизації рослинного різноманіття Правобережного лісостепу України, навчально-виховної бази, туристичної установи, музею садово-паркового мистецтва. Заснував парк у 1796 році багатий польський магнат Станіслав Потоцький на честь своєї дружини, красуні-гречанки Софії, і подарував їй в день її янгола у травні 1802 року. Саме Софії належала ідея створення парку в романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології.

13. Національний заповідник «Софія Київська» (м. Київ)

Софійський собор — всесвітньо відома пам’ятка архітектури і монументального живопису ХI століття, збудована великим київським князем Ярославом Мудрим. Присвячений Премудрості Божій, собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство. Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України — «митрополією руською». Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод.

14. Національний заповідник «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь)

Місто Херсонес було засноване древньогрецькими колоністами більше ніж 2500 років тому на південному заході Криму. Це місто-держава мало довге життя — майже дві тисячі років, — і його історія є частиною історії Древньої Греції, Древнього Риму та Візантії. В кінці XIV століття навала кочівників поклала кінець існуванню міста, а його руїни поховала земля. Лише в 1827 році на цьому місці розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву — «Руська Троя». Нині його руїни — одна з найвизначніших пам’яток Севастополя. Комплекс пам’яток, що входить до складу заповідника «Херсонес Таврійський», має не тільки національне значення, а і міжнародне.

15. Національний заповідник «Хортиця» (Запорізька обл.)

Острів Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі, унікальність якого в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів — цілинних степів, байрачних та плавневих лісів, наскельної рослинності, рідкісних та зникаючих видів рослин, пам’яток геології. Актом украй потрібної, проте дещо запізнілої справедливості стало надання цій землі статусу пам’ятки природи місцевого значення (1958 р.), далі — республіканського (1963 р.). Природна та історична винятковість Хортиці дала підстави для оголошення її Державним історико-культурним заповідником (1965 р.). Нині увесь острів є Національним заповідником (з 1993 р.).

Будівництво історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» було урочисто відкрите 14 жовтня 2004 року, на свято Покрови пресвятої Богородиці, в День українського козацтва. Місцем розташування «Запорозької Січі» обране мальовниче північно-східне узбережжя Хортиці, з якого відкривається чудовий краєвид на Дніпрогес, скелі та острови, що нагадують колишні грізні Дніпрові пороги.

16. Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.)

Кам’янець-Подільський — місто, що зберегло дух середніх віків. Тут ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України, фортецю, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам’яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60—90-х рр. XIV cт. Стара фортеця є візитною карткою Кам’янця-Подільського, його символом. Немов продовження кам’яних скель височiють одинадцять її башт, кожна має свою назву і свою історію.

17. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.)

Цей заповідник є одним з найбільших в Україні. У його склад входить 371 нерухома пам’ятка історії й архітектури українського народу, 26 тематичних музеїв, у фондах яких зберігаються 166 тисяч експонатів. Серед них колекції, що мають світове значення: 11 церковних споруд, 16 млинів, зібрання давньої кам’яної скульптури й похоронних саркофагів епохи міді й бронзи, матеріали поселень Трипільської культури, скіфського часу, Черняхівської культури, ікон ХVІІІ—ХХ ст., зібрання стародрукованих видань, колекція козацького періоду (одяг, військове спорядження і зброя), етнографічні колекції. Загальна площа заповідника — 3050 га, у тому числі 420 000 кв.м експозиційної площі.

18. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (Києво-Печерська лавра) (м. Київ)

Києво-Печерська лавра — православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва. Монастир одразу став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі, вже у ХІІ столітті отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У ХVІІІ столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Нинi у музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекції тканин і вишивок, виробiв iз дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.

19. Одеський державний академічний театр опери та балету (Одеська обл.)

Будинок Одеського академічного театру опери та балету зведений за ескізним проектом відомих віденських архітекторів Гельмера і Фельнера у стилі бароко. Відкриття театру відбулося 1 жовтня 1887 року. Найкрасивіша частина будівлі — це зал для глядачів, витриманий у стилі французького рококо, розкішно прикрашений різними ліпними орнаментами з тонкою позолотою. Мабуть, у жодному театрі немає виготовленої з таким смаком завіси, ескіз якої створив найбільший театральний художник Головін. Площа сцени 500 кв. м. Унікальна акустика дозволяє доносити навіть шепіт зі сцени в будь-який куточок залу. У 1996 році розпочалася реконструкція театру, яка повинна завершитися у 2007 році.

20. Свято-Успенська Почаївська лавра (Тернопільська обл.)

Із сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Почаївська лавра — найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври, в Україні. Монастир був заснований ченцями, що з’явилися тут у 1240—1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архієпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова.

21. Шевченківський національний заповідник (м. Канів Черкаської обл.)

Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли українська земля навіки прийняла у своє лоно тіло геніального поета і художника Тараса Шевченка. Цього дня було виконано його заповітну волю: знайти вічний спочинок «…на Вкраїні милій…»

Нині музейна колекція заповідника нараховує понад 20 тисяч унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, високохудожні твори українських і зарубіжних митців. Особливий інтерес у відвідувачів меморіалу викликають виступи народних кобзарів, відомих вітчизняних і зарубіжних хорових колективів та оркестрів, літературно-мистецькі свята, художні виставки, творчі зустрічі з лауреатами Національної премії ім. Тараса Шевченка.

  
Сім природних чудес України

1. Асканія-Нова (біосферний заповідник, Херсонщина)

2. Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл., Чернівецька обл.)

3. Гранітно-степове Побужжя (регіонально-ландшафтний парк, Миколаївщина)

4. Мармурова печера (АР Крим)

5. Подільські Товтри (національний природний парк, Хмельниччина)

6. Світязь (озеро, Волинь)

7. Синевир (озеро, Закарпаття)

Сім чудес світу (Сім чудес Стародавнього Світу) — список самих прославлених пам’яток античної культури.

Походження терміну

В 1640 році француз Д. С. Бессі відшукав в бібліотеці Ватикану невеличкий рукопис грецького філософа Філона, що ймовірно вперше в 3-му столітті до н. е. вжив в своєму творі це словосполучення. Пізніше про дивовижні архітектурні досягнення писали і автор 37 томів «Природничої історії» — Пліній Старший, і римський поет Марціал і грек Павсаній. Були також інші автори. Їх списки різнились між собою. Одні рахували такими стіни стародавнього Вавілону і Колізей, інші також згадували міст через річку Євфрат. остаточно список устоявся лише в 18 столітті. Він включав:

1. Александрійський маяк на острові Фарос;

2. Висячі сади Семираміди в Вавілоні;

3. Піраміду Хеопса в Гізі;

4. Статую Бога Геліоса на острові Родос;

5. Статую Зевса в Олімпії;

6. Усипальницю царя Мавсола в Галікарнасі;

7. Храм Артеміди в Ефесі.

До наших часів збереглась лише піраміда Хеопса, інші були стерті часом.

Сім нових чудес світу — проект організований фондом «Нові сім див світу» (NOWC), який намагався об’єднати сім чудес стародавнього світу із списком сучасних чудес з метою збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь, аби уникнути повторення ситуації з сімома стародавніми дивами світу. Засновник фонду — швейцарський міліонер Бернард Вебер.

Було вирішено вибрати сім нових див світу шляхом всесвітнього голосування в три етапи. В результаті першого прямого голосування було відібрано 77 об’єктів, другого — 21 об’єкт. Переможці оголошені 7 липня 2007 року в Лісабоні (Португалія). Голосування проходило за допомогою SMS, телефону або Інтернету.

Переможці

Внаслідок голосування майже 100 мільйонів осіб фаворитами виявилися:

Назва	Регіон	Місцезнаходження
Велика китайська стіна	Азія	Китай
Петра	Азія	Йорданія
Тадж-Махал	Азія	Агра, Індія
Колізей	Європа	Рим, Італія
Мачу-Пікчу	Південна Америка	Куско, Перу
Христос-Спаситель	Південна Америка	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Чічен-Іца	Північна Америка	Юкатан, Мексика

Інші 14 фіналістів

Назва	Регіон	Місцезнаходження
Афінський акрополь	Європа	Афіни, Греція
Альгамбра	Європа	Гранада, Іспанія
Ангкор-Ват	Азія	Ангкор, Камбоджа
Єгипетські піраміди	Африка	Каїр, Єгипет
Моаі	Тихий океан	Острів Пасхи, Чілі
Ейфелева вежа	Європа	Париж, Франція
Айя-Софія	Азія	Стамбул, Туреччина
Кійомідзудера	Азія	Кіото, Японія
Московський Кремль, Червона площа	Європа	Москва, Росія
Нойшванштайн	Європа	Фюссен, Німеччина
Статуя Свободи	Північна Америка	Нью Йорк, США
Стоунхендж	Європа	Амесбері, Велика Британія
Сіднейський оперний театр	Океанія	Сідней, Австралія
Тімбукту	Африка	Малі

«Сім чудес України» — сім історико-культурних пам’яток України. Список складено за версією оргкомітету всеукраїнської акції Сім чудес України 21 серпня 2007.

Сім чудес України

1. Заповідник «Кам’янець» (Кам’янець-Подільський)

2. Києво-Печерська Лавра (Київ)

3. Софіївка (Умань)

4. Софія Київська (Київ)

5. Херсонес Таврійський (Севастополь)

6. Хотинська фортеця (Хотин)

7. Хортиця (Запоріжжя)

Результати акції

Чудеса України були визначені за результатами інтернет-голосування (76889 голосів) і опитування 100 експертів: учених, істориків, культурологів і фахівців у галузі туризму.

Інтернет-користувачі, що взяли участь у голосуванні, і експерти — розійшлися в думці.

Рейтинг за голосами інтернет-користувачів:

1. Хортиця,

2. Софіївка,

3. Заповідник «Кам’янець»,

4. Києво-Печерська Лавра,

5. Хотинська фортеця,

6. Херсонес Таврійський,

7. Лівадійський палац,

8. Музей Писанки,

9. Софія Київська,

10. Острозький замок і Академія,

11. Одеський оперний театр,

12. Кам’яна Могила,

13. Замок Паланок,

14. Почаївська Лавра,

15. Луцький замок,

16. Антонієві печери,

17. Держпром,

18. Олеський замок,

19. Святогірська Лавра,

20.Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»,

21. Шевченківський заповідник у Каневі.

Рейтинг за голосами експертів:

1. Києво-Печерська Лавра,

2. Софія Київська,

3. Софіївка,

4. Херсонес Таврійський,

5. Заповідник Кам’янець,

6. Святогірська Лавра,

7. Хортиця,

8. Почаївська Лавра,

9. Кам’яні могили,

10. Лівадійський палац,

11. Антонієві печери,

12. Хотинська фортеця,

13. Острозький замок і Академія,

14. Одеський оперний театр,

15. Олеський замок,

16. Шевченківський заповідник у Каневі,

17. Музей Писанки,

18. Замок Паланок,

19. Переяславський музей,

20. Луцький замок,

21. Держпром.

Спеціальні відзнаки:

1.Лівадійський палац-музей визнано визначною пам’яткою новітньої історії,

2.Острозький замок та академію названо визначною пам’яткою духовної України

3.»Музей-писанку» названо визначною пам’яткою сучасної України.

Полтавська область: Заповідник-музей М.В.Гоголя, Літературно-меморіальний музей та садиба І.П.Котляревського, Миколаївська церква (Диканька), Полтавський краєзнавчий музей, Полтавський Хрестовоздвиженський монастир;

Портал:Архітектура — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до навігації Перейти до пошуку

Архітектурний портал

арх. Франческо Каратті, бароковий фасад базиліки Св. Георгія, Прага.

Архітекту́ра (грец. αρχιτεκτονικη — будівництво), — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. На сучасному етапі розвитку людства архітектура становить одну з найважливіших частин засобів виробництва (промислова архітектура — будівництво заводів, фабрик, електростанцій тощо) та матеріальних засобів існування людського суспільства (громадянська архітектура — житлові будинки, громадські споруди та інше). Її художні образи відіграють значну роль у духовному житті суспільства. Функціональні, конструктивні та естетичні якості архітектури, а саме користь, міцність та краса, — тісно взаємопов’язані. Від конструкційного рішення багато в чому залежать і естетичність творів архітектури. Споруда не тільки повинна бути міцною, але і виглядати має міцною. Надлишок матеріалу навпаки викликає враження надмірної ваги. Візуальна ж недостатність матеріалу асоціюється з нестійкістю, ненадійністю та викликає здебільшого негативні емоції. Функціональне призначення будівлі визначається її типом, в залежності від якого обираються засоби створення певного художнього вигляду. Останній створюється за допомогою засобів архітектурної композиції. Серед її основних засобів архітектоніка, масштаб, пропорції та ритмічні відношення, пластика, фактура та кольори :::::::::::::::: читати далі

ред. 

Вибрана стаття

ред. 

Вибране зображення

Місто Жовква збудоване за концепцією «ідеальних міст»  доби Ренесансу. Суть концепції полягала у створенні збалансованої планувальної структури міста — кожному архітектурному об’єктові відводилося певне розміщення відносно інших. Один із сучасних дослідників міста Микола Бевз звернув увагу на відповідність планувальної структури Жовкви теоретичній розробці італійця П’єтро Катанео (1500—1572 роки). Цей архітектурний задум реалізовував Павло Щасливий :::::::::::::::: Докладніше

Усього знайдено статей: 125617 (20 грудня 2019)

Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про архітектуру

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.

Як робити, з чого почати першу свою публікацію:

ред. 

Корисні шаблони

Корисні шаблони:

• {{Інтерес:Архітектура}} — для оформлення особистої сторінки.
• {{Arch-stub}} — ставиться на незавершені статті про архітектуру.
• {{Architect-stub}} — на незавершену статтю про архітектора.
• {{Church-stub}} — на незавершену статтю про культову споруду.

ред. 

Братні портали

ред. 

Інші розділи Вікімедії

Архітектура та її види » Народна Освіта

Твори мистецтва — неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури.

 

У процесі духовно-практичної діяльності люди здавна намагалися збагнути сенс життя, пізнати світ і самих себе у ньому. Пошуки відповідей на ці одвічні філософські питання митці реалізовують у художньо-образній формі, використовуючи притаманні певному виду мистецтва виражальні засоби. Образотворче мистецтво розкриває багатство барв і форм навколишнього світу за допомогою пластичних і колористичних матеріалів (фарб, мармуру, глини і т. п.), у той час як архітектура і дизайн — через матеріальні конструкції та речі, що існують у просторі і задовольняють практичні й духовні потреби людей. Під час навчання майбутні архітектори, дизайнери, майстри декоративно-прикладного мистецтва опановують поняття, які є основою спецефічної мови образотворчого мистецтва: «композиція», «фор

ма», «колір», «об’єм», «простір», «стилізація» тощо. Однак, вико-

ристовуючи одні й ті самі засоби, ці види мистецтва мають різні образні мови, і художній образ розкривається в них по-різному.

У живописі, графіці та скульптурі дійсність, почуття і думки художника передаються у вигляді зображень, які існують у предметному середовищі людини. Споглядаючи їх, ми сприймаємо образи такими, якими їх уявив художник.

В архітектурі та дизайні образ виникає не тому, що будівлі та речі повинні щось зображати, а завдяки поєднанню об’ємних форм та їхньому гармонійному співвідношенню. Саме виразність форм і викликає в людини відчуття краси та художньо-образні асоціації. За своєю природою вони є конструктивними. Таким чином, головним мистецьким засобом в архітектурі та дизайні є виразність форми.

Важко переоцінити значення в житті людини архітектури, цього«кам’яного літопису світу», в якому втілилися провідні ідеї минулого та сучасності, колективний геній народів, їхня слава і гордість.

Архітектура (з грец. — будівництво) — вид візуального мистецтва, завданням якого є проектування та зведення будівель і споруд, що гармонійно формують просторове середовище людини.

Піраміда Хеопса в Єгипті, Версальський палац у Франції, Ка-м’янець-Подільська фортеця в Україні, Римський Колізей в Італії, житловий комплекс Таос-Пуебло на півдні США… Всі вони постають перед нами як відбиток людських пристрастей і соціальних та історичних подій. Вже давно немає тих людей, що зводили ці споруди, майже стерлися в пам’яті події та ідеї, якими жило тогочасне суспільство. Але архітектура здатна не тільки зберігати та відображати час, вона ще й формує його…

Ми живемо саме так, тому що навколо нас є певне оточення та певне середовище.

Змінимося ми — зазнає змін й архітектура.

В архітектурі взаємопов’язані функціональні, технічні та естетичні засади (доцільність, міцність, краса).

Існує три види архітектурної діяльності: містобудування, ландшафтна архітектура й архітектура об’ємних споруд.

АРХІТЕКТУРА ОБ’ЄМНИХ СПОРУД

Житлова (житлові та дачні будинки).

Культова (церкви, костели, мечеті, каплиці, храмові споруди, святилища тощо).

Суспільно-громадська (театри, музеї, навчальні заклади, магазини тощо).

Промислова (фабрики, заводи тощо).

Архітектурі притаманні особливі засоби виразності, завдяки яким досягаються архітектурна гармонія, врівноваженість, єдність різних архітектурних мас, а отже, візуальна досконалість.

Основними засобами виразності, які застосовуються в архітектурі, є пластика об’ємів, масштабність, ритм, пропорційність, а також фактура і колір поверхні.

А. Гауді. Будинок Батльо в Барселоні, Іспанія

 

Пластичність полягає в гармонійному, зумовленому певною ідеєю, переході від однієї частини споруди до іншої, від одного об’єму до іншого задля створення цілісного, єдиного образу споруди або архітектурного ансамблю.

Архітектурний масштаб —

співвідношення між розмірами споруди і людиною, а також між всією спорудою та її частинами і деталями.

 

Ритм — закономірне чергування однакових або подібних архітектурних форм чи їхніх елементів. Ритм с

Архітектурні споруди та будівлі: види та стилі

Стилів архітектурних споруд досить багато. Одні формувалися під впливом цілих епох, інші є продуктами швидкого модного віяння. Кожен з них має свої неповторні відмінності, які і характеризують його. Які бувають види архітектурних споруд?

Романські будівлі

Дане архітектурне напрям отримав свою назву на честь римлян, так як деякі характерні риси були запозичені саме у них. Романський стиль зародився в 11-12-му століттях у Західній Європі. Основним напрямом в будівництві є церковні споруди — храми, монастирські комплекси.

Часто використовувалися такі архітектурні елементи, як арки або колони. Будівлі були переважно витягнутої форми. В залежності від регіону розташування внутрішнє і зовнішнє оздоблення відрізнялося національним колоритом. У деяких храмах простежуються готичні елементи, як, наприклад, Трініті в Канні, яка була побудована в 1070 році. Переважали коричневі, червоні, білі, зелені відтінки в інтер’єрі.

Готика

На відміну від романських будівель, готичні вражають своєю величчю. Стиль архітектурних споруд розвивався в Європі в період Середньовіччя. На сьогоднішній день він зберігся переважно в старовинних храмах, каплицях і монастирях.

Для готичного напряму характерні загострені краї склепінь арок, стрілчасті вікна з кольоровими вітражами. У внутрішньому інтер’єрі переважають відтінки червоного, жовтого, синього. До відомим архітектурним спорудам в готичному стилі можна віднести собор Святого Стефана у Відні, Кельнський собор, собор Святого Віта, Вестмінстерське абатство.

Ренесанс

Епоха Відродження характерна для 13-16-го століть. У цей період архітектурні споруди повертаються до античних форм, переважно римським. Основна увага приділяється симетрії будівель, з’являються такі елементи, як колони, арки, куполи, ніші.

Для внутрішнього оздоблення характерні такі моменти: розпис стін і стелі, переважання пурпурного, синього, жовтого кольорів, важкі карнизи на вікнах, масивні конструкції. Ідеальними прикладами будівель епохи Ренесансу можна назвати собор Санта-Марія-дель-Фьоре у Флоренції, західний фасад Луврского палацу в Парижі, собор Святого Петра в Римі.

Бароко

Для архітектурних споруд у цьому стилі характерна химерність форм, велика кількість фасадного декору, колони, куполи, пілястри. Напрямку бароко властива зайва театральність, феєричність і прагнення до розкоші. Це чудово показують будівлі, які рясно прикрашені скульптурами. В інтер’єрі поєднуються різні матеріали і фактури.

Які історичні пам’ятники (архітектурні споруди) в стилі бароко дожили до наших днів? Це знаменитий французький Версаль, Петропавлівський собор у Санкт-Петербурзі, капела Коранаро в церкві Санта-Марія-делла-Витториа в Римі.

Рококо

Стилістичний напрям зародився у Франції як продовження бароко. Характерними рисами для рококо є вишуканість форм, підкреслена елегантність, обтяженість інтер’єрів. У внутрішній обробці перевага віддавалася особистого комфорту, орнаментальної стилю, міфологічним і еротичних сюжетів.

Споруди в стилі рококо вражають великою кількістю карнизів, орнаментів, колон, балконів з балясинами, скульптур різних тематик. Для цього стилістичного напряму характерна обробка в пастельних тонах — блакитних, рожевих, молочних. Класичними прикладами архітектури в стилі рококо є церква Франциска Ассизького в Португалії, палац Амаліенбург в Мюнхені і палац Шарлоттенбург в Берліні.

Російська архітектура

Дане найменування є сукупністю різних напрямків, які використовувалися при створенні споруд. Більшість з них представляється як синтез споконвічно російської культури і західних модних течій. При цьому кожен правитель намагався привнести щось нове в архітектуру міст, зокрема столиць. Найчастіше відчувається вплив візантійського стилю і романтизму.

На сьогоднішній день традиційна зодчество збереглося в тій чи іншій мірі в кожному місті Росії. Найбільш яскравими представниками російської архітектури можна вважати Червону площу в Москві, Покровський собор, Золоті ворота у Володимирі, храм Христа Спасителя.

Класицизм

Стилістичному напрямку притаманне повернення до античних стародавніх архітектурних споруд, які характеризувалися простотою і лаконічністю форм, строгістю і монументальністю. Класицизму властиві симетричні будівлі зі стриманим зовнішнім і внутрішнім оздобленням.

Найбільш значимий вклад в архітектуру принесли такі митці, як Андреа Палладіо, Вінченцо Скамоцці, Роберт Адам. Переважання класицизму притаманне таким містам, як Санкт-Петербург, Гельсінкі, Варшава, Едінбург.

Ампір

Цей стилістичний напрямок характерно для перших трьох десятиліть 19-го століття. При цьому воно характеризується як еволюція класицизму. Йому притаманна простота і монументальність, велика кількість таких декоративних елементів, як портики (крита галерея, яка спирається на колони), військові обладунки, символи влади, орли і лаврові вінки.

Класичними прикладами споруд у стилі ампір є такі будівлі, як церква Мадлен у Парижі, резиденція Наполеона Мальмезон, Тріумфальна арка в Парижі, Палацова площа в Санкт-Петербурзі.

Модерн

Архітектурні будівлі та споруди в даному стилі отримали своє поширення у кінці 19-го — початку 20-го століття. Модерн був досить прогресивним напрямком тих років, так як в будівництві почали використовувати такі матеріали, як сталь, бетон, скло, а в подальшому і пластик. Така свобода у виборі будівельних матеріалів дозволила створювати асиметричні, «природні» лінії споруд.

Всі споруди цієї епохи індивідуальні і незвичні, проте історія знає кілька видатних особистостей, які творили в даному напрямку. Це Антоніо Гауді, Ектор Гимар, Віктор Орта, Андрій Белогруд.

Знаменитий Будинок з химерами, який знаходиться в Києві, був одним з перших будівель, споруджених повністю з бетону в царській Росії. Також у всьому світі відомі такі будівлі, як Єлисеївський магазин в Санкт-Петербурзі, католицька церква Ам-Штайнхоф у Відні, житловий будинок Каса-Міла в Барселоні руки відомого Антоніо Гауді.

Конструктивізм

Історично-архітектурні споруди розвивалися в залежності від модних і політичних течій тих чи інших епох. У 1920-ті роки на основі радянського постреволюційного пролетарського віяння виникло стилістичний напрям — конструктивізм. Споруди в такому стилі були покликані служити виробництва. Основними матеріалами для втілення архітектурних ідей стали бетон і залізобетон.

В цей період стали з’являтися будівлі, які відрізняються строгістю, функціональністю, чіткими геометричними формами, монолітністю зовнішнього вигляду. Характерними спорудами того часу є будівлі заводів, фабрик, Палаців праці, робочих клубів.

Найбільш великий внесок у розвиток конструктивізму внесли такі архітектори, як Леонід, Віктор та Олександр Весніни.

Ар-деко

Цей стиль зародився в першій половині 20-го століття у Франції і США. Ар-деко представляв собою сукупність модерну і неокласицизму. У спорудженні будинків використовувалися такі матеріали, як бетон і залізобетон. Внутрішнє оздоблення повинно було вражати розкішшю і шиком, для цього використовувався натуральний хутро, крокодиляча шкіра, алюміній, срібло, рідкісні і дорогі породи деревини.

Велике поширення стиль отримав в Нью-Йорку. На сьогоднішній день можна спостерігати такі будівлі, як Емпайр Стейт Білдінг, Крайслер Білдінг, Дженерал Електрик Білдінг.

Лофт

Цим терміном найчастіше називають інтер’єрний напрям, однак існує також і архітектурний стиль. Лофтом називається тип житла, переобладнаний з нефункціонуючої фабрики чи заводу.

Зародився стиль в Америці 30-х років, коли гостро стала проблема з браком житла. Особливу популярність такі приміщення отримали у творчих особистостей, які воліли вільний простір з високими стелями. При цьому стиль багатий такими елементами, які підкреслюють фабричне минуле: сходи, вентиляційні комунікації, труби.

На сьогоднішній момент в Європі і Росії популярність набирає стилізація наявних приміщень або квартир в стилі лофт.

Хай-тек

Стилістичний напрям відображає високі технології і зародився в Англії в 1970-1980-х роках. Яскравими представниками є такі архітектори, як Норман Фостер, Річард Роджерс, Ніколас Гримшоу.

Хай-тек характеризується великою кількістю скляних елементів, складними геометричними формами, які з’єднуються з новітніми технологіями у внутрішньому облаштуванні будівель. Споруди мають такі характерні риси:

• високотехнологічність в проектуванні будівель;
• використання простих геометричних фігур, які часто компануются разом;
• велика кількість штучного світла, який візуально розширює простір;
• ретельне планування простору всередині будівлі;
• використання в обробці білого і сріблястого кольорів.

З 1990-х років стиль Хай-тек поступово трансформується в біо-тек — напрям в архітектурі, яке поєднує сучасні технології та природу.

Деконструктивізм

Сучасний стиль архітектурних споруд безпосередньо пов’язаний з постмодернізмом. Деконструктивізм характеризують зламані, нарочито грубі лінії будівель, які як би «вриваються» в спокійну міську середу. Для такого стилістичного напряму є типовими криволінійні, прозорі будівлі. Внутрішнє оздоблення має грубу структуру, перевагу у відтінках віддається сірим, білим і рожевим кольорами.

Дивіться також:

Архітектура Австрії — Вікіпедія

Архітектура Австрії — сучасні та історичні пам’ятки, що мають архітектурну та історичну значимість.

Альбертінаплац, Відень.

Періодизація[ред. | ред. код]

Доба Стародавнього Риму[ред. | ред. код]

Реконструкція інтер’єру давньоримської вілли, Клагенфурт

Відлік європейських зразків архітектури Австрії слід вести від архітектурних споруд Стародавнього Риму. Відомо, що римляни ще за життя імператора Октавіана Августа захопили більшу частину земель сучасної Австрії та побудували тут декілька фортець для римських гарнізонів. Серед них —

Первісна забудова була типовою, чотирикутною з форумом у центрі. Будівельними матервалами слугували місцевий камінь та цегла. Окрім пересічної забудови зводили також — язичницькі храми, цирки, лазні ( терми ), театри, а фортеці мали брами. Біля Відня збереглися залишки римського акведуку.

Наприкінці 5 ст. н. е. римські гарнізони покинули ці землі, які перейшли до варварських племен германців та слов’ян.

• Макет забудови римського військового табору

• 
• 

  Карнунтум ( нині Петронелль), реконструкція давньоримської вілли .

• 

  Залишки римських лазень, Петронелль

Раннє середньовіччя[ред. | ред. код]

Близько 803 р. н.е. Карл Великий розбив вояків авар та створив на цій території Східну марку ( герцогство ). Почалася відчутна хвиля християнізації її мешканців та будівництво примітивних християнських церков спрощених за планами та архітектурними формами.

Будівлі раннього середньовіччя створювали переважно з дерева, тому вони не збереглися. Кам’яними були однонавні християнські церкви. Землі Австрії колонізували німецькі племена, здебільшого бавари, тому культура розвивалась в переважній стилістиці південно-німецького мистецтва. Але значні торговельні зв’язки з Ломбардією спричиняли дедалі більший вплив мистецтва північної Італії. Свій невеликий внесок мала і слов’янська складова. Розвиток отримав перший значний європейський стиль — романський. Серед значних споруд доби романського стилю —

Австрійські християни-вояки брали участь у Хрестових походах. Накопичені від воєнних грабунків чи торгівлі гроші ідуть на будівництво фортець, храмів, монастирів, замків.

• 

  Романський замок Рабенштейн 11 ст., руїни

• 

• Каплиця Віндегг, Тіроль

• 

  Катедрал, Лінц, вітраж

Австрійська готика[ред. | ред. код]

Перехід до готики відбувся лише наприкінці XIII століття. Готична архітектура та готична стилістика мала помітний розвиток впродовж 200-250 років і стала явищем в місцевій культурі. Її підтримували володарі — Бабенберги, а з 1282 року — Габсбурги. До володінь потроху захоплюють та додають нові території. Австрія стає відомою частиною так званої Священної Римської імперії германської нації. Серед найзначніших зразків австрійської готики —

• церква Санкт Марія ам Гештаде, Відень
• готична південна вежа собору Св. Стефана
• хори церков чи готичні каплиці (Грац, Клостернейбург, Цветль, Швац та ін.) Чим далі від Відня, тим простіші форми готики використовують.

Обмежено використовують стінописи (Св. Григорій, монастир Нонберг, Зальцбург, бл.1150 р.), скульптури, живопис («Втеча Св. Родини в Єгипет», до 1475 р.) Найзначнішими зразками готичного стилю стануть дерев’яні різьблені вівтарі (вівтар Св. Вольфганга, ц-ва Санкт Вольфганг ам Аберзе, 1471–1481 рр.), де активно використовували елементи готичної архітектури.

В 20 ст. уряд держави ініціюватиме створення Музею австрійської готики в палаці Бельведер.

• 

  Кірха,вівтар, Магдаленсберг

• 

  м.Грац, Катедральний собор

• 

  Абатство Цветль, готичний дворик монастиря

Зруйновані замки Австрії[ред. | ред. код]

• Замок Еммерберг

• 

  Замок Альтшилейтен

• 
• 

Коротке австрійське відродження[ред. | ред. код]

Доба відродження в Австрії припала на важку пору контрреформації та воєн з Туреччиною і прийшла зі значним запізненням. Церковна архітектура втрачала своє провідне значення і перебувала в полоні застарілих і спрощених готичних форм. Дихання ідей відродження відчутніше у живопису та декоративно-ужитковому мистецтві. В 16 ст. загроза турецького захоплення Австрії спонукала не стільки до будівництва церков і палаців (головних царин архітектури відродження ), скільки до оновлення фортець. Практично не було міста, що вийшло б в цю пору в Австрії за межі колишніх ( ще середньовічних ) фортечних мурів, а забудова в містах залишила тісний, середньовічний характер. Але були поодинокі зразки створення парадних дворів у замках з відкритими колонадами на зразок італійських. Були і випадки запрошення майстрів Італії задля будівництва нових замків і садів італійського типу (Хоензальцбург, Амбрас, Шаллабург).

Доба маньєризму практично не відбилася в архітектурі Австрії, попри те, що австрійський двір був одним зі значущих центрів маньєризму в Західній Європі. Імператорські замови виконують відомі майстри — маньєристи, майже всі іноземного походження, але вони не архітектори.

Архітектура Австрії 16 століття наче накопичує сили для могутнього розгортання і розквіту в добу бароко, який став яскравим фактом мистецтва і самої Австрії, і культури Західної Європи.

Фрески в Австрії[ред. | ред. код]

Бароко Австрії[ред. | ред. код]

Замок Оберзібенбрунн, Австрія, архітектор Йоган Лукас фон Гілдебрандт (1668–1745), парковий павільйон, худ. Йонас Дрентвет, гротески.

• 

  Місто Дюрнштейн з півдня

• м.Грац, мавзолей Фердинанда ІІ, 1614-1638 рр.

• Палац Нижній Бельведер, музей бароко, Відень

• 

  Вестибюль Верхнього Бельведеру

В 17 столітті Австрія як держава мала недовгий період піднесення. Він пов’язаний як з позитивними, так і негативними факторами. Позитивними були перемоги над Туреччиною і вивільнення європейських територій від чужинської, неєвропейської культури. Бо Туреччина ( і її культура ) тоді не сприймалася частиною Європи. Негативним було приєднання нових територій до Австрії і формування Австрійської імперії. Вона і до цього була конгломератом різних за культурою і історією областей. Тепер областей побільшало. Цей процес триватиме до кінця 18 століття. Почалося з приєднання насильством Угорщини з 1686 р. Закінчилося приєднанням північної Італії, що спровокувало Національно-визвольну війну спочатку в Угорщині на початку 18 століття, а в 19 столітті — в Італії.

м. Грац, розмова готики з бароко

Перемогу отримали світська і церковна влади Австрії. Саме ці могутні і багаті кола стали замовниками і головними споживачами надбань доби бароко. Із стратегічних міркувань у 1683 р. австрійці спалили всі передмістя Відню, аби нічого не дісталося воякам-туркам. Приблизно з 1690 років почався будівельний бум — на спалених територіях виникають розкішні заміські садиби, барокові монастирі, барокові церкви в різних містах.

Будівництво в стилі бароко почалося задовго до 1690-х років. Один з перших зразків-бароковий собор в місті Зальцбург — виник в 1611—1628 роках. Вже тоді широко викоростовувалися проекти і праця архітекторів Італії, бо бароко Австрії розвинулося під могутнім впливом бароко Італії. Так, собор в Зальцбурзі будував італієць Сантіно Соларі. А в захопленій і підкореній Австрією Празі по замовам австрійців-переможців працювала вже ціла армія архітекторів, декораторів і художників Італії ( від архітектора Каратті до садівника Себрегонді ).

• 

  палац Шенбрунн на старій гравюрі.

• Палац Грассалковичів в Братиславі(нині резиденція президента Словаччини).

Фонтан Німф, Сад бароко Бельведер

Учнівський період закінчився приблизно через 70 років. Австрійське бароко починає по справжньому конкурувати з батьківщиною бароко — Італією. Вже найбільша барокова споруда Відня — палац Шенбрунн — будується австрійцями Йоганом Бернгардом Фішером фон Ерлахом та його сином Йозефом Еммануелєм. При цьому Шенбрунн не схожий на жоден з палаців Італії. В самому Відні будують барокові — палац принца Євгена Савойського (Бельведер), Богемську канцелярію, Придворну бібліотеку, церкву Св. Карла Борромея (Карлскірхе), палаци аристократів. Австрійська провінція пишається справжнім шедевром — бароковим монастирем в містечку Мельк (арх. Я.Прандтауер, Й.Мунгенаст).

Не всім архітекторам і в Авсртії вистачало замовлень. Вони їдуть на заробітки (Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах, Гілдебрандт, Пільграм). Так шедеври австрійського бароко поширюються і їх можна зустріти як в самій Австрії, так і в колись підлеглих, захоплених країнах (барокові палаци Праги (Чехія), палац герцога Естергазі у Фертеді (Угорщина), палац Грассалковича в Гьодельо в Угорщині, бароковий монастир-шедевр в Ясові та низка барокових соборів у різних містах Словаччини та ін.)

Церква в містечку Цветль стала одним з найкращих досягнень австрійського бароко в сакральній архітектурі. Тут розташований монастир Успіння Богородиці, відомий з доби готики. На початку 18 століття керівництво монастиря вирішило оновити фасад монастирської церкви, залучивши до праці талановитих архітекторів (ними були М.Штейнль та Й. Мунгенаст). Новий хвилястий фасад вдало поєднав барокові форми з готичним прагненням до висотності, яке успадкувала єдина центральна вежа. Кам’яні брили обтесували окремо, надаючи їм індивідуальних форм лекальної цегли. Так обтесували камені лише в добу готики. Але в фасаді Штейнля та Мунгенаста стара, готична за ознаками, технологія обробки каменю поєднана з бароковими формами та бароковими скульптурами. А барокова вежа з фігурним дахом височить над оточенням, як і звичні шпилі готичних церков Австрії, слугуючи знайомим просторовим орієнтиром у краєвиді.

• Готичне вікно церкви у Цветлі

• 

  Барокове вікно церкви у Цветлі

• 

  Бароковий фасад готичної церки у Цветлі

• 

  Архангел Михаїл в двобої з Дияволом

Серед найкращих зразків цивільної, нецерковної архітектури — бароковий ансамбль Шлосс Хоф, створений по замові полководця Євгена Савойського.

• План ансамблю замка та саду бароко Шлосс Хоф

• 

  Парковий фасад замку

• 

  Басейн і хоздвір

Класицизм[ред. | ред. код]

В країні з розвиненими традиціями готики та бароко — класицизм не мав значного поширення. А його форми та архітектурні рішення мали значні домішки бароко в скульптурі, декорі, просторовому розплануванні. Австрійський класицизм не мав значних досягнень і поступися бурхливому розвитку еклектики в 19 ст. Стилістика пізнього класицизму і мода на ампір французького зразка вплинула на створення декількох модних інтер’єрів.

• Мальтійська церква, фасад, Відень

• Палац Кобург, Відень

• 

  Головний Віденський шпиталь та клініка університету, 1784 р.

• Палац Пальфі, Відень

Еклектика XIX ст. та модерн[ред. | ред. код]

Архітектура Австрії 19 ст. розвивалась в умовах складної політичної ситуації. Було збережено її бюрократичне врегулювання, а війна з наполеонівською Францією на початку століття спричинила відсутність великих замов.

Відень, площа Героїв з монументом Євгену Савойському, 1865 р.

Лише з 1850-х рр. ситуація поліпшилась. На це вплинули бурхливі капіталістичні відносини в економіці. Міста отримують умови для розвитку через наказ влади зруйнувати давні фортечні мури та право забудови зелених зон навколо них. Навіть зростання уяви про значущість історичних фортець не припинила руйнацію фортечних мурів Відня, де створюють колоподібну магістраль (Рінгштрассе), а на зруйнованих зовнішніх валах Відня — друге коло бульварів (Гюртель). Столиця Австрійської імперії забудовується багатоповерховими та багатоквартирними прибутковими будинками. Більш забезпечені верства населення будують окремі будинки-особняки — компактні, спрощені, іноді прикрашені кутовими вежами, фахверковими частинами, відкритими галереями. Отримав розвиток стиль бідермеєр. Пересічна забудова — упорядкована, але буденна, невиразна, майже нудна, сильно контрастує з пам’ятками готики, бароко, навіть зі спорудами історичних стилів.

Імперська влада нарешті звертається до великих замов і великих державних об’єктів. Пафосна буржуазна архітектура чудернацьки поєднана з імперськими амбіціями і зверненням до яскравих історичних стилів — панують неоготика, неоренесанс, необароко, неогрек. Серед великих будівель Відня цього часу — Оперний театр ( арх. Зіккард фон Зіккардсбугр, 1861-1869), нова будівля Парламенту (арх. Т. Хансен), церква Вотівкірхе (арх. Г. Ферстель, 1883), нова Ратуша (арх. Ф. Шмідт, 1895), дві грандіозні будівлі імперських музеїв та Бургтеатр ( арх. Г. Земпер та К. Хазенауер). В межах стилістики еклектики будують театри по-за межами Відня — у Чернівцях, Празі, Львові, Одесі — за проектами віденських архітекторів.

Наприкінці 19 ст. виникає новий архітектурний стиль — Віденська сецесія.

Фахверк в Австрії[ред. | ред. код]

Віденська сецесія[ред. | ред. код]

XX століття[ред. | ред. код]

• 

  Музей сучасного мистецтва, музейний квартал Відня.

• м. Грац, Штейєрмаркт

• 

  м. Грац, фреска земельного архіву

• 

  Віденський університет. Юридичний факультет

• Hielscher K,. Gube R ,. Osterreich. Landschaft und Baukunst, B.,1928
• Riehl H., Barocke Baukunst in Osterreich, Munch, 1930
• Sedlmayer H., Osterreichische Barockarchitektur 1690-1740,W., 1930
• Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира,Т 1, М, 1962

2.Архітектура – мистецтво створення споруд

2.1. Загальні положення

Архітектура або зодчество – система споруд, що оформлюють просторове середовище для життя і діяльності людей. Це окремі будівлі та їх ансамблі, площі і проспекти, парки і стадіони, селища і цілі міста. Кожна споруда має своє призначення: для життя або праці, відпочинку чи навчання, торгівлі або транспорту тощо. Всі вони міцні, зручні і необхідні людям – це їхня обов’язкова властивість. Але є в цих спорудах інші важливі властивості – краса і здатність викликати у глядачів певні почуття і настрої. Саме ці якості й роблять архітектуру мистецтвом, і, як і будь-який вид мистецтва, архітектура тісно пов’язана з життям суспільства, його поглядами та ідеологією.

Проте архітектурою називають не тільки систему споруд, що організовують простір, але й саме мистецтво створювати будівлі і споруди за законами краси. А людей, які їх створюють, називають архітекторами (в перекладі з грецької “старший будівельник”).

Отже,

Архітектура, чи зодчество (від грець. architekton — будівельник), мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей.

Твори архітектури – це і гігантські піраміди, і величні храми, і суворі фортеці, і витончені палаци, і скромні альтанки, і будинки, в яких ми живемо, навчаємось, працюємо, і багато інших споруд.

Водночас зведення будівель має відповідати духовним потребам людства, впливати на його естетичний смак.

Знаменитий архітектор Вітрувій говорив, що “Архітектура – це мистецтво будувати красиво, міцно та корисно”.

Архітектура формує ансамблі будинків, проспекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві архітектури виділяють три основні види:

Архітектура

Об’ємна – просторова композиція одного об’єму будь-якої форми

Ландшафтна– композиція, що організовує поверхню землі навколо комплексу

Містобудівельна – композиція одного або більше об’ємів, яка вирішує художньо-образну та організаційну функцію на площині і в просторі

1. Об’ємна – це архітектура об’ємних споруд, яка за призначенням може бути житлова, промислова, громадська, культова, сакральна.

“Міцність, користь, краса” – складові частини справжнього витвору архітектури. Архітектурна споруда тісно пов’язана з навколишнім світом, оточуючим середовищем. Часто саме воно стає визначальним для утворення форми споруди. Так, наприклад, у країнах з теплим і сухим кліматом будують будинки з плоскими дахами, які використовують як відкриті тераси.

У країнах, де часто йдуть дощі, наприклад, на півночі Європи, — дахи високі, загострені, що полегшує стік води, а в країнах з холодними зимами скати дахів пологі, і сніг, що скупчується на них допомагає зберігати тепло в приміщенні.

Архітектура сама здатна змінювати середовище. Давньоруські архітектори вміли на диво “вписувати” свої витвори у навколишню природу. Так, маленька церковка могла додати звичайному пейзажу закінченість художнього твору.