Архітектура Японії — Вікіпедія
Один з непоруйнованих замків країни — замок Хімедзі, префектура Хіого 
Арх. Кісьо Курокава. Виставка Експо-1970, місто Осака, виставковий павільойн фірми Тошиба (Toshiba-IHI).Архітектура Японії — період розвитку національної японської ахітектури за декілька століть.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
В архітектурі Японії помітні запозичення з китайської архітектури. На відміну від китайських і створених в Японії під впливом китайського стилю будівель, для типово японських споруд характерна асиметрія. В цілому, для японської архітектури характерно прагнення до простоти. Споруди світлі і відкриті, в основному складаються з прямокутних елементів.
Для традиційної японської архітектури аж до періоду Мейдзі головним будівельним матеріалом була деревина. Причинами використання дерев’яних конструкцій були доступність і простота виготовлення. Крім того, дерев’яні конструкції краще підходили для японського клімату, дозволяли забезпечити природну вентиляцію приміщень, а також дозволяли легко перемістити споруду, розібравши її і зібравши на новому місці.
Традиційні дерев’яні житлові будинки простих японців, звані мінка (яп. 民家), максимально пристосовані до клімату країни з частими землетрусами і дощами. Одно- або двоповерхова мінка має міцну каркасну конструкцію із товстих балок з несучою колоною в центрі будинку і розсувними дверима сьодзі. Більш заможні японці могли собі дозволити прикрашати сьодзі декоративними решітками та мозаїкою з дерев’яних планок куміко-дзайку. Стіни не є несучими в конструкціях (позаяк створені з твердих сортів паперу), внутрішній простір ділиться на окремі приміщення за допомогою пересувних ширм. У таких будинках жили селяни, ремісники і торговці. В даний час мінка збереглися тільки в сільській місцевості.
Стародавня японська архітектура[ред. | ред. код]
Збережені зразки архітектури давньої Японії до IV століття практично відсутні. Відомостей про архітектуру цього періоду в стародавніх японських текстах «Кодзікі» і «Ніхон Сьокі» дуже мало.
Зовнішній вигляд будівель ранньої Японії зазвичай відтворюють за знайденими глиняними моделями житлових будинків ханіва і малюнках на бронзових дзеркалах. Розкопки і дослідження доводять, що споруди раннього періоду японської історії, звані «Тате-ана дзюкьо» («житла з ям»), представляли собою землянки з дахом, покритої соломою і гілками. Дах підтримувався за допомогою каркаса з дерев’яних опор. Пізніше з’являються споруди на палях «Такаюкі», що слугували зерносховища. Конструкція допомагала запобігти псуванню запасів зерна від повеней, вогкості і гризунів. Такого ж типу будинки будували для старійшин племен.
В третьому столітті н. е. у так званий період Кофун в районах Осаки і Нари у великій кількості створювали величезні кургани, що служили гробницями для правителів і місцевої знаті. На початок 21 ст. в Японії виявлено більше 10 тис. Курганів.[1] Ці споруди мали круглу форму, пізніше — форму замкової щілини і часто оточувалися ровами з водою по периметру. Один з найвідоміших збережених курганів знаходиться в місті Сакаї, префектура Осака, вважається що це усипальниця імператора Нінтоку.
Це найбільший курган в Японії, його розміри складають 486 метрів в довжину і 305 метрів завширшки. В I — III століття складається традиція споруди синтоїстських святилищ, що представляють собою комплекс симетрично розташованих будівель. Власне синтоїстський храм являє собою дерев’яне незабарвлене спорудження прямокутної форми на палях з масивним двосхилим дахом. Стилі — сіммей (Ісе), Тайся (Ідзумо) і Сумієсі (Сумієсі).
Особливістю синтоїстських храмів є ворота торії (яп. 鳥 居) при вході в храм. Торії не мають стулок, за формою нагадують букву «П» з двома верхніми перекладинами. Перед храмовим комплексом можуть бути розташовані одні або двоє воріт торії.
Відповідно до принципу загального поновлення синтоїстські храми регулярно перебудовуються з використанням тих же матеріалів і в тих формах. Так святилище Ісе дзінгу, головна синтоїстська святиня Японії, присвячена богині Аматерасу, повністю перебудовується кожні 20 років.
Архітектура буддизму в країні[ред. | ред. код]
Починаючи з середини VI століття в Японії поширюється буддизм, завезений з корейської держави Пекче. Буддизм зробив помітний вплив на архітектуру цього періоду. Важливою ознакою будівельної практики стало використання кам’яного фундаменту. Перші буддистські релігійні споруди являли собою практично точні копії китайських зразків. Розташування будівель вироблялося з урахуванням гірського ландшафту, споруди розташовувалися асиметрично, в проект і ансамбль бралися до уваги сумісність з природою, а не агресивне втручання в неї. Вплив буддизму на архітектуру синтоїстських храмів відбився в збільшенні декоративних елементів, будови фарбували в яскраві кольори, доповнювали металевими і дерев’яними прикрасами.
Однією з найдавніших зі збережених дерев’яних будівель в світі вважається буддійський храм Хорюдзі (яп. 法 隆 寺) в місті Нара побудований за наказом принца Сетоку в 607 рік.[2]
Споруди виконані в архітектурному стилі китайської династії Тан, комплекс складається з 41 окремих будівель. Найважливіші з них — головний або Золотий зал (Кондо) і п’ятиярусна пагода 32 метри заввишки. Храмовий комплекс Хорюдзі внесений до Список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Японії. Прикладом храмової архітектури XIII століття служить буддистський храм Монастир Тодай в місті Нара побудований в 745 році. Храм вважається найбільшою дерев’яною будівлею у світі.
 |  | |
| Храм Фенікса (храм Хоодо) в монастирі Монастир Бьодо | Прикраса на даху храму Хоодо | Храм Дайго-дзі в Кіото |
Період некритичних запозичень[ред. | ред. код]
Банк в історичному стилі, Токіо.На зламі 19-20 ст. в японській архітектурі мав місце період некритичних запозичень з арсеналу західноєвропейської буржуазної архітектури. В буржуазній архітектурі Європи другої пловини 19 ст. це був не найкращий період із суміші історичих стилів. Нові тенденції в архітектурі лише почали власну історичну ходу (використання заліза і скла, Джозеф Пакстон, Кришталевий палац, низка архітекторів, що заснувала добу сецесії, широке використання бетону).
Японські архітектори цього періоду некритично запозичили як технології (цегляна кладка, тинькування), так і декоративну складову західноєвропейських історичних стилів, вироблених у сейсмічно спокійних європейських країнах (Північ Італії, Франція, Велика Британія тощо). Вулички міст Японії наче отримали європейський вигляд. Але низка середніх і потужних землетрусів, таких характерних для Японії, звела на нівець як ці запозичення, так і споруди в історичних стилях в країні.
Сумний власний досвід і феодальна звичка до запозичень усього вигідного для себе нарешті привела не до запозичень форм і архітектурного декору, а до запозичень технологій будівництва зі сталі і бетону. Лише після цього бурхливо народилася власна школа буржуазної архітектури Японії з усіма її технічними винаходами(типові плани, типові архітектурні деталі, використання нових будматеріалів), формами і недоліками (збереження хаотичної середньовічної забудови, відсутність назв вулиць, тісніва, перенаселеність, крайні форми оригінальничання і індивідуалізму за всяку ціну).
Японська архітектура на початку 21 ст[ред. | ред. код]
Нові технології істотно вплинули на архітектуру Японії і її образний стан. Необхідність наново будувати зруйновані після Другої світової війни міста стала могутнім стимулом для розвитку японської архітектури. При цьому відбудовані наново міста надзвичайно відрізнялися від довоєнних і за силуетом, і за розплануванням, і за будівельними матеріалами, і за комунікаціями.
Галерея обраних фото[ред. | ред. код]
- Baltzer, Franz Adolf Wilhelm: Das japanische Haus, Eine bautechnische Studie. Berlin: Ernst & Sohn,1903.
- Osamu Gotō (後藤 治): History of Japanese Architectures (日本建築史). Kyoritsu Shuppan (共立出版), 2003
- Walter Gropius|Gropius, Walter, Kenzo Tange, Yasuhiro Ishimoto: Katsura, Tradition and Creation in Japanese Architecture. Zōkeisha and New Haven: Yale University Press, 1960.
- Morse, Edward S.: Japanese homes and their surroundings. London: Trübner & Co, 1885.
- Tanizaki Jun’ichirō: Lob des Schattens. Entwurf einer japanischen Ästhetik. Essay, übers. und kommentiert von Eduard Klopfenstein, Manesse, Zürich 2010, ISBN 978-3-7175-4082-3
- Taut, Bruno: Houses and People of Japan. Tokyo: Sanseido, 1937. Deutsche Ausgabe: Das japanische Haus und sein Leben. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 1997.
- Taut, Bruno: Ich liebe die japanische Kultur. Kleine Schriften über Japan. Herausgegeben v. Manfred Speidel. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 2003.
- Thies, Sven Ingmar: Japanese Rooms — Intimate interiors of Japanese living in Tokyo, Berlin, New York, Shanghai and Vienna, Vlg. Schwarzerfreitag, Berlin 2007, ISBN 978-3-937623-90-0
- Yuichiro Edagawa: Japanese Identities. Architektur zwischen Ästhetik und Natur. JOVIS Verlag Berlin 2008, ISBN 978-3-939633-38-9
- Koji Yagi (text), Ryo Hata (photos): A Japanese Touch For Your Home. Kodansha International, Tokyo, New York, London 1999 (Pbck.), ISBN 4-7700-1662-X
- Симонов К. «Рассказы о японском искусстве», М., 1958
- Сборник «Архитектура Запада» М., издательство литературы по строитльству, 1972
- Иконников А. В. «Токио», Ленинград, Стройиздат, 1978
- «Кендзо Танге. Архитектура и градостроительство», М., Стройиздат, 1978
- Федоренко Н. Т. «Краски времени. Черты японского искусства.» М., Искусство. 1972.
- Федоренко Н. Т. «Токийские диалоги». М., Правда. 1986.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Архітектура Японії
uk.wikipedia.org
Особливості архітектури Японії
Історичні особливості архітектури Японії
Японська традиційна архітектура багато сприйняла від китайської. З Китаю до Японії прийшли багато важливих явища та ідеї в різних областях культури – буддизм, чайні церемонії, пейзажні парки. Проте, традиційна культура Японії – неповторне і високохудожній явище.
Тонке відчуття прекрасного і схильність до асоціативного мислення сприяли створенню синтезу мистецтв, додаванню цілісних художніх ансамблів, підпорядкованих єдиній образній системі.
Поєднання простоти і вишуканості характерно для японського мистецтва – як для давнього, так і для кращих зразків сучасного.
На відміну від Китаю тут не любили яскраві фарби. Стримана, іноді майже монохромне колірна гамма визначає рішення архітектурних ансамблів і їх інтер’єрів.
Японські архітектори уникають дрібних деталей, у них велике увагу до нюансів – до фактури матеріалів, до виразності ліній і ритмів і навіть порожнього простору. Через осмислення всього цього глядач повинен був прийти до розуміння філософських ідей глобального характеру. Це риса, притаманна філософії багатьох культур Середньовіччя.
Японська архітектура перебуває в тісній взаємодії з природою і гармонійно вписується в ландшафт. Це виражається у виявленні природних властивостей матеріалів, в композиційних рішеннях, а також в широкому використанні відкритих терас і підйомних грат, що дозволяють «впускати» простір всередину будівлі. Раніше в інтер’єрі використовували розсувні стіни – фусума, за допомогою яких можна було змінювати розміри приміщення. В японській архітектурі все дуже раціонально і емоційно одночасно.
Якщо привабливість китайської архітектури швидше укладена в багатому декорі і барвистості, то японської – в лаконічності, строгості форм, вишуканою графіку строгих ліній, тонких градаціях відтінків, атмосфері тиші і зосередженості.
Японське мистецтво – один з високих зразків синтезу різних мистецтв. Яскравим прикладом можуть служити чайні будиночки (тясицу) для проведення чайної церемонії. Тут до дрібниць продумувалося, як будуть пов’язані один з одним текст на сувої і ікебана, розміщені в ніші-токонома, кераміка для чаювання, погода і пора року за вікном, тема бесід. Тобто живопис, поезія, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура і сама церемонія становили єдине філософськи і художньо осмислене ціле. В архітектурі чайних будиночків имитировались простота і природність сільського житла, а в самій церемонії звучала тема рівності.
Споглядання різних природних об’єктів і явищ – важливий мотив в японській поезії та живопису.
Архітектурні традиції і архітектори Японії
Архітектурні традиції Японії в національному аспекті має порівняно невеликий досвід. Існуванню національної архітектурної школи Японії відводиться близько 100 років.
Основними будівельними матеріалами, які використовуються в сучасній архітектурі країни, і до цього дня залишаються дерево і папір. Велика частина житлових будинків (а це понад 50%) побудована на основі конструкцій з дерева. Великими фахівцями, які проявляють високу майстерність в сучасній архітектурі, є:
- Канг Кума (консоль Музею дерев’яного моста або павільйон Сани Хіллс в Токіо),
Тайра Нісідзава – автор і творець решітки в спортзалі в Томоті, будівлі церкви Сунн Пу, дах якого має багатошарову поверхню з необроблених дерев’яних трісок. - Шігеру Бан – відомий сучасності як творець унікальних паперових конструкцій, найбільш недорогих і екологічних.
- Тойо Іто – сучасний японський архітектор, який використовує в своїй творчості технологічні матеріали (залізобетон, скло, пластик). Йому належать такі архітектурні творіння як будівля Torres Porta Fira (Барселона, Іспанія), бібліотеку Університет Тама (Токіо) і медіатека в місті Сендай (Японія), комерційний центр Mikimoto House (Токіо).
Основний пріоритет і головна мета архітекторів XXI століття віддана унікальності архітектурних форм і конструкцій з одночасним гармонійним поєднанням з навколишнім середовищем і людьми.
Самі незвичайні і яскраві архітектурні шедеври сучасної Японії
«Будинок-завісу» в Токіо (Шігеру Бан, 1995). Величезний завісу шириною в 7 м розтягнутий по периметру фасаду будівлі задуманий як перешкоду проникненню сонячних променів.
Будинок Hansha Reflection в Нагої. Будівля є втіленням життєвих традицій і філософії японців, відображає навколишнє середовище і гармонує з нею.
Житловий будинок House Na в Токіо, створений японським архітектором Су Фудзімото подібно гілкам дерева. Незвичайна багаторівнева конструкція, що складається з відкритих просторів.
Школа зі скла в Канагава, спроектована японським дизайнером Джун Ішігамі. Скляна школа є філією технологічного інституту Канагави. Основна ідея – створення середовища для свободи освітнього процесу.
Будинок – замкова щілина в Кіото побудований в L-образній формі, що нагадує замкову щілину. На головному фасаді відсутні вікна, що не позбавляє мешканців і гостей будинку почуття комфорту.
Хмарочос у формі гігантського кокона Mode Gakuen Cocoon в Токіо є одним з найвищих освітніх установ світу після МГУ, філія відомої школи моди Mode Gakuen University, висотою 204 м.
Житловий будинок MON Factory в Кіото. У стінах будівлі розташовані круглі отвори, що дозволяють світлу купувати ілюзію руху.
Будинок-капсула «Накагін» в Токіо, що належить творчості архітектора Кісі Курокава, став загальновизнаним шедевром, зовні представляє собою гору з пральних машин, а всередині – невеликі квартири-капсули.
Розважальний комплекс «Оазис 21» в Нагої прикрашає величезна овальна дах, заповнена водою, що дозволяє знизити температуру всередині розважального центру.
Житловий будинок «Відображення кристала» архітектора Ясухіро Ямасіта, якому вдалося одночасно поєднувати компактну паркування для автомобілів з прекрасним видом з вікон.
Музей Науки в Нагої – значна сфера діаметром 35 м з найбільшим в світі планетарієм, і трьома корпусами.
Вежа-спіраль філії інституту моди Mode Gakuen – дуже витончене і красиве 170 метровий будинок.
Церква «Храм Світла» в Осаці архітектора Тадао Андо знаменита незвичайних світловим ефектом, який забезпечується нішами і отворами по всій будівлі.
Фруктовий музей і парк в Яманасі Ітсуко Хасегава, що представляє собою три будівлі, покритих скляною оболонкою, яка символізує «фрукти» – плоди духовності, розуму і похоті.
Серед сучасних архітектурних шедеврів Японії також Паперова церква в Кобе, кондитерський магазин SunnyHills at Minami-Aoyama в Токіо, Медіатека в Сендай, будівля італійського Будинку моди Tod’s Omotesando в Токіо, хмарочос Skytree в Токіо.
Японська архітектура активно розвивається, підносячи нам нові сюрпризи.
« Приклади контркультури Теорії лідерства в менеджменті »moyaosvita.com.ua
Культура Японії: Архітектура Японії
В архітектурі Японії помітні запозичення з китайської архітектури. На відміну від китайських і створених в Японії під впливом китайського стилю будівель, для типово японських споруд характерна асиметрія. В цілому, для японської архітектури характерно прагнення до простоти. Споруди світлі і відкриті, в основному складаються з прямокутних елементів.
Для традиційної японської архітектури аж до періоду Мейдзі головним будівельним матеріалом була деревина. Причинами використання дерев’яних конструкцій були доступність і простота виготовлення. Крім того, дерев’яні конструкції краще підходили для японського клімату, дозволяли забезпечити природну вентиляцію приміщень, а також дозволяли легко перемістити споруду, розібравши її і зібравши на новому місці.
Традиційні дерев’яні житлові будинки простих японців, звані мінка (яп. 民家?), максимально пристосовані до клімату країни з частими землетрусами і дощами. Одно- або двоповерхова мінка має міцну каркасну конструкцію із товстих балок з несучою колоною в центрі будинку і розсувними дверима. Стіни не є несучими в конструкціями (позаяк створені з твердих сортів папіру), внутрішній простір ділиться на окремі приміщення за допомогою пересувних ширм. У таких будинках жили селяни, ремісники і торговці. В даний час мінка збереглися тільки в сільській місцевості.
Стародавня японська архітектура
Збережені зразки архітектури давньої Японії до IV століття практично відсутні. Відомостей про архітектуру цього періоду в стародавніх японських текстах «Кодзікі» і «Ніхон Сьокі»дуже мало.
Зовнішній вигляд будівель ранньої Японії зазвичай відтворюють за знайденими глиняними моделями житлових будинків ханіва і малюнках на бронзових дзеркалах. Розкопки і дослідження доводять, що споруди раннього періоду японської історії, звані «Тате-ана дзюкьо» («житла з ям»), представляли собою землянки з дахом, покритої соломою і гілками. Дах підтримувалася за допомогою каркаса з дерев’яних опор. Пізніше з’являються споруди на палях «Такаюкі», що слугували зерносховища. Конструкція допомагала запобігти псуванню запасів зерна від повеней, вогкості і гризунів. Такого ж типу будинки будували для старійшин племен
japaneseculture78.blogspot.com
Японський дизайн ХІХ – ХХ ст. Реферат – Освіта.UA
Архітектура. Дизайн інтер’єру. Меблі. Промисловий дизайн. «Харчовий» дизайн. Дизайнерська школа в Японії
Чим більше модернізувався світ, тим більше уряди і монархи прагнули до завоювання усе великих і великих територій, що приносили величезний прибуток.
Саме початок ХХ століття підштовхнув Японію до подальшої військової конфронтації з іншими країнами (в першу чергу з СРСР та США), що згодом привело до повного краху японських сподівань на повну світову домінацію.
На сьогодні Японія – держава, яка відкинула свої амбіції на військове і політичне владарювання у світі і зосередила свою увагу виключно на економічному потенціалі. Можливо, початок ХХ століття і подальші події навчили японський народ, як потрібно рухатися вперед, не шкодячи іншим і собі.
Архітектура
Архітектурними пам’ятниками Японії є синтоїстські і буддійські культові споруди — святилища, храми, монастирі.
Храмові споруди Японії, такі, як великий храм Ідзумо (Ідзумо тайся) в префектурі Сімане, синтоїстське святилище Ісе дзінгу (префектура Міе), майже позбавлені забарвлення і прикрас. Вся краса цих простих і практичних споруд створюється за рахунок цільного незабарвленого дерева.
Вважалося, що кожне синтоїстське божество («ками») повинне мати своє святилище. Наприклад, три морські божества почитали в храмі Сумієси в м. Осака і, відповідно, там зведено три однакові святилища для кожного божества. Вони розташовуються один за одним і нагадують три кораблі у відкритому морі. А в храмі Касуга в м. Нара споруджено 4 однакових, розташованих поряд святилищ.
Використовування дерева як основного будівельного матеріалу визначалося рядом причин. Навіть у наш час Японія — одна з самих густо покритих лісами країн світу, а у минулому лісів було ще більше. Заготівка матеріалів і будівництво з каменя вимагали значно більше зусиль, ніж використовування дерева. Вибір будівельного матеріалу також визначався кліматом, довгим жарким і вологим літом і досить короткою і сухою зимою. Щоб легше переносити жару, приміщення робилися легкими і відкритими, з підведеним над землею підлогою і дахом, що мав довгі звіси, що захищають від сонця і частих дощів.
Кам’яна кладка не дозволяла забезпечити природну вентиляцію приміщень. Дерево менше нагрівається від жари влітку, а взимку менше охолоджується, краще поглинає вологу і, що істотно, краще переносить поштовхи землетрусів, що щоденно трапляються на Японських островах. Мало значення і те, що дерев’яний будинок можна було розібрати і зібрати в новому місці, що вельми скрутно відносно кам’яного.
Практично всі японські споруди є комбінаціями прямокутних елементів. Кола з’являються тільки у верхній частині конструкцій двох’ярусних пагод. Таким чином, всі будівлі є комбінаціями опорно-балочних структур з осьовою симетрією. В конструкції будівель практично не використовувалися діагоналі для додання жорсткості, це компенсувалося за рахунок використовування міцної деревини — кипариса, кедра.
Починаючи з храмів Ісе в японській архітектурі переважала тенденція до горизонтального розвитку простору. Це ще більше посилювалося характерними дахами споруд. Критий черепицею дах з широкими звісами — відмінна риса китайської архітектури. Китайська архітектура в Японії знаходила застосування в основному при споруді монастирів буддистів і храмів, які є найважливішою частиною культової архітектури Японії.
Прикладом цього може служити побудований на початку VIII в. храм буддиста Хорюдзі — найстародавніший пам’ятник дерев’яної архітектури, що зберігся, в світі. Але навіть в ньому присутній японський колорит. На відміну від сильно заломлених вгору карнизів, характерних для китайської архітектури, низхідні лінії дахів Хорюдзі так витончено заломлені, що здаються майже горизонтальними. Надалі ширина карниза була ще більш збільшена. Так, при широкому запозиченні китайської архітектури акцент на горизонтальності породив самобутній і неповторний вигляд японської архітектури.
Коли буддизм проник до Японії, сакральні предмети були найважливішими об’єктами поклоніння, тому пагода, де вони знаходилися, стояла в центрі монастиря. В Асука-дера (його будівництво почалося в 588 р.) пагода знаходилася в центрі, з трьох сторін оточена головними залами.
В храмі Сітеннодзі (приблизно 593 р.) єдиний головний зал розташовувався за пагодою. Це говорить про те, що пагода вважалася найважливішою спорудою. Проте вже в монастирі Каварадера (середина VII в.) і в монастирі Хорюдзі (VII в.) пагода була зміщена з центру.
В монастирі Якусидзі (кінець VII в.) центральною будовою є головний зал, а дві пагоди сталі декоративними елементами комплексу. Що відносяться до VIII в. храми Тодайдзі і Дайандзі мають також по дві пагоди, але вони побудовані вже за внутрішньою огорожею, як і єдині пагоди храмів Кофукудзі і Тоседайдзі.
Навіть зараз величезні масштаби стародавніх храмів буддистів вражають їх відвідувачів. Зал, в якому розміщується «дайбуцу» (велика статуя Будди), в храмі Тодайдзі в місті Нара, будівництво якого завершилося в VIII в., є найбільшою дерев’яною спорудою в світі.
Особливості японської архітектури (принцип горизонтальності, злиття архітектури і інтер’єру будівель) виявилися якнайповніші в житлових спорудах — як тих, що будувалися для знаті, так і в житлах простого люду.
В традиційній архітектурі Японії виділяють два найважливіші стилі: сінден і сеін. Перший свою назву отримав від центральної споруди садиби — головного залу сінден (буквально — спальний зал).
Відповідно до закону по забудові столиці Хейан (Ке) (совр. Кіото) садиба займала площу із стороною квадрата приблизно 120 метрів і була оточена поряд низьких дерев. Садиби більшого розміру відповідно будувалися на площі, в 2 або в 4 рази більше мінімальної. Типова садиба мала осьову симетрію в забудові, в центрі розташовувався головний зал з виходом на південь. Дах залу покривався корою кипариса і звішувався на південну сторону над ступенями, провідними в зал з ландшафтного саду.
Сад, що ретельно планувався, звичайно включав ставок з островами, сполученими містками. З східної, західної і північної сторін до головного залу примикали павільйони і прибудови. Кожний павільйон з’єднувався з головним залом або з іншими прибудовами закритими або відкритими переходами. В саду, що займає всю південну частину садиби, влаштовувалися різні церемонії. На ставку, на палях споруджувався відкритий павільйон для музичних уявлень, сполучений з головною будівлею декількома переходами.
Головний зал складався з внутрішнього приміщення, оточеного зі всіх 4 сторін рядом колон. Зал міг бути збільшений з однією і більш сторін шляхом додавання додаткового ряду колон. Під звісами даху знаходилася веранда. З двох сторін робилися двері, а проміжки між зовнішніми колонами закривалися гратчастими панелями, які кріпилися зверху на петлях. Окрім невеликої кімнати для сну і зберігання утварі, внутрішній простір не мав практично ніякого розподілу. Пол покривався дошками, на нього укладалися татамі (товсті солом’яні циновки) і подушки для сидіння і сну, а приватність забезпечувалася установкою стулкових ширм і завіс, крім того, на перекладинах, службовців для кріплення петель стінних панелей, вішали екрани з бамбука.
Єдиний що дійшов до нашого часу зразок цього типу споруд — Госе (імператорський палац в Кіото), що служив будинком для багатьох поколінь імператорів.
Інший найважливіший стиль житлової архітектури — сеін (буквально — бібліотека або студія), що сформувався під впливом дзен-буддизму. Так в монастирях секти Дзен називалися спокої настоятеля. Цей стиль був розроблений в періоди Камакура і Муроматі на базі класичного сінден, а в періоди Адзуті-Момояма і Едо він став широко застосовуватися як в гостинних і житлових супокоях монастирів, так і в будинках військової знаті. Дотепер він служить зразком житлового будинку в традиційному стилі.
З’явились споруди в декілька поверхів — Кінкакудзі (Золотий павільйон) і Гінкакудзі (Срібний павільйон) в Кіото, виникло мистецтво сухих ландшафтних садів, в яких пісок, каміння і чагарник використовувалися як символи води і гір.
Більшість замків в Японії була побудована в ХVI ст., в період міжусобних феодальних воєн. І хоча вони будувалися як військові бази, в мирний час замки з’явилися основою для утворення численних міст. Як символ потужності, замок не тільки оснащувався головною спорудою баштового типу, але і перетворювався також на справжній центр мистецтв. Архітектура, скульптура, ремісничі вироби, живопис і садівництво естетично служили внеском в одне ціле. Замок таким чином часто втрачав свій військовий характер, стаючи своєрідним політичним і духовним центром.
Традиційні житлові дома неправлячих класів населення мають загальну назву мінка. Звичайно досить простої конструкції, вони будувалися до кінця XIX в., поки японська архітектура не підпала під західний вплив. Мінка в сільських областях називалися нока, в селах рибаків — гека, а в містах — матія.
В конструкції в основному використовувалося дерево — для несучих колон і перекладини каркаса, а також для стін, підлоги, стелі і даху. Що знаходяться між колонами грати з бамбука, скріпляючі вапном, утворювали стіни. Вапно використовувалося і на даху, який потім покривався травою. З соломи робили тверді тонкі підстилки мусіро і більш міцні циновками татамі, які клалися на підлогу. Камінь застосовувався тільки для фундаменту під колонами і не використовувався в стінах.
Після припинення періоду самоізоляції в портових містах сталі формуватися західні квартали, які забудовувалися звичними для іноземців будівлями. До цього періоду відносяться і російські споруди на японській землі.
З реставрацією Мейдзі в 1868 р., коли Японія вступила на шлях модернізації, були освоєні нові конструкційні технології, що використали цеглину і камінь. Новий стиль отримав широке визнання у всій країні як стиль будівель державних підприємств і установ. Особливо популярними стали будівлі контор і резиденцій в стилі західного дизайну. В Японії працювали багато архітекторів із США і Європи. В 1879 р. Токійський технологічний коледж закінчила ціла плеяда архітекторів, які потім стали грати ведучу роль в будівництві в країні.
Найвідоміші споруди західного стилю — Банк Японії і Токійський вокзал архітектора Тацуно Кінго, Імператорський палац Акасака архітектора Катаяма Токума.
Проте кам’яні і цегляні будинки, побудовані звичайними методами, не витримали землетрусу 1923 р., який поруйнував Токіо і околиці. Досягнутий прогрес в розробці методів будівництва сейсмоутримуючих будівель дозволив залізобетонним спорудам з’явитися в японських містах приблизно в той же час, що і в Західній Європі.
Після другої світової війни Японія, оправившись від важких потрясінь, вступила в період прискореного економічного зростання, коли використовуючи сталь і бетон інженерна архітектура Японії вийшла на один з вищих рівнів в світі.
Значний прогрес японської архітектури став помітний для всіх в 1964 р. під час літніх Олімпійських ігор в Токіо. До цього часу був побудований комплекс спортивних споруд, спроектованих Танге Кендзо. Будівля олімпійського стадіону має оригінальний зігнутий дах, що воскрешає японські традиції.
Танге з кінця 60-х рр. створює ряд проектів будівель і комплексів, в яких послідовно розвиває ідею «просторової архітектури», уподібнюючи будівлі і комплекси дереву, що росте. Зараз гнучка просторова структура стала майже обов’язковою характеристикою що зводяться в Японії будівель.
Комплекс небосягів на заході Центрального Токіо став символом економічної потужності Японії. В 1991 р. в районі Сіндзюку за проектом Танге була побудована найвище в Токіо будівля — Токійський муніципалітет — 243 метри. Ця споруда з двома 48-поверховими баштами нагадує європейський готичний собор.
Національними традиціями пройняті проекти Андо Тадао. В побудованих їм будівлях завжди продуманий доступ до природного світла, до природи, завдяки чому їх мешканці можуть насолодитися незабутніми картинами, спостерігаючи, наприклад, зміну пір року.
Світову популярність також здобула діяльність Кійонорі Кікутаке, Курокава Кісьо, Макі Фуміхіко, Ісодзакі Арата і інших архітекторів.
Дизайн інтер’єру
Японський стиль відрізняється бездоганними колірними поєднаннями і лаконічними формами. Це мінімалістсько-декоративний стиль, в якому ніщо не перенавантажує увагу, простір структурований спокійний і виразний. У територіально невеликій, перенаселеній країні особливо цінується простір, тому і внутрішній устрій приміщень зводить до мінімуму меблі і інші звичні атрибути будинку, з тим щоб компенсувати його дефіцит.
У японців особливе відношення до природи, тому японський стиль асоціюється з природними кольорами, переважно в світлій гаммі: білий, кремовий, молочний. Стримані світлі тони характерні і для японських меблів. Поверхня меблів і стін гладка, не фактурна. Тканини теж кремові і білі, переважно натуральні: виляск і шовк. Місце для відпочинку розташовується в центрі кімнати.
Типова деталь — японська розсувна стінка, і звичайно, бамбукові меблі. Ієрогліфи майже неминучий атрибут оформлення житла «під Японію». Прихильникам цього етностилю виробники пропонують декоративні комплекти постільної білизни, портьєри, покривала, прикрашені ієрогліфами і іншими стилізованими національними малюнками. Є і відповідний посуд для чайної церемонії, особливі блюда для традиційних рибних блюд, шкатулки, скульптури, прикрашені елементами, що повторюють лінії японських пагод. У такий інтер’єр чудово вписуються скромні невисокі меблі, канапки і столи різної висоти.
Неодмінним мешканцем дому в Японії є карликове дерево «бонсаі». Така сосна або квітуча слива висотою в півметра навіває господарям думки про безсмертя.
Стіни приміщень звичайно нічим не прикрашаються, але хорошим доповненням до вже створеного інтер’єру послужать яскраві паперові віяла і гравюри в стилі періоду Мейдзі.
Меблі
В сучасному світі і безпосередньо в Європі постійно росте попит на східну культуру і японські меблі. На Заході зараз є дуже модним все, що має відношення до Сходу. Особливо мешканців сучасних міст приваблює Японія – самобутня, таємнича країна, багатовікові традиції якої – сусіди з останнім словом прогресу. Японська естетика дотримується принципу «все зайве — жахливе».
Основа японського інтер’єру – пустота, яка підкреслює внутрішню витонченість того нечисленного, що є в домі. Тому принциповою особливістю японського стилю є мінімалізм. Ті ж тенденції продивляються в дизайні і виробництві меблів. В домі повинні бути тільки найнеобхідніші предмети меблів, побуту і декору. Всі речі, домашні принади ховають у вбудованих шафах.
Предмети повинні бути не лише практичними, але й красивими. А красиве лише те, що має неповторне обличчя. Кожна річ в японському інтер’єрі унікальна. При цьому неповторність і краса речі може бути зрозуміла лише її власникам.
Виготовлення домашніх меблів в Японії – явище порівняно молоде. Для традиційного японського дому зі стінами, що розсуваються, і підлогою, що вкрита циновками-татамі, меблі практично не потрібні. Хіба що низенький столик, за яким можна вмоститись, сівши на підлогу, полиці для зберігання білизни, що закривається панеллю, та жаровні, довкола котрої мешканці дому гріються холодними зимовими вечорами. Ніяких диванів, крісел, ліжок, торшерів, стільців, письмових столів і інших меблів, без яких неможливий європейський дім.
Американський природознавець Морзе, який опинився в Японії в середині ХІХ ст., писав в своєму щоденнику: «В японських будинках меблів на диво мало. Проте кожний предмет інтер’єру не тільки максимально раціональний, але й створений з майстерністю, яка не співставляється зі зразками інших країн.»
Промисловий дизайн
Sony – це міжнародна компанія, заснована в Токіо в 1946 році. Sony була задумом двох людей. Інженер Масару Ібукі та фізик Акіо Моріта. Корпорація Sony відрізняється від багатьох інших виробників аудіо та відео апаратури тим, що вона не тільки робить телевізори, відеокамери й музичні центри, але й веде величезну науково-дослідну роботу. Величезна кількість форматів і технологій, які стали невід’ємною частиною сучасного життя, з’явилися у лабораторіях Sony.
Якісний дизайн товарів та новаторські ідеї вже довгий час є ознаками торгової марки Sony, заснованої в Токіо в 1946 році, задумом інженера Масару Ібукі та фізика Акіо Моріта.. Всесвітня корпорація Sony Design достатньо представлена у всьому світі. Провідні дизайн-центри знаходяться в Токіо, а допоміжні студії — у Лос Анджелесі, Лондоні, Сінгапурі та Шанхаї.
Центром всесвітньої організації є Токіо. Цей творчий центр контролює роботу дизайнерських груп у всьому світі. Під його керівництвом працюють провідні студії, які розробляють дизайн домашньої електротехніки (телевізорів, домашніх аудіопристроїв) та портативної апаратури (таких як WALKMAN® та Cyber-shot, VAIO, WALKMAN® та PlayStation®) — це лише три товари з багатьох, чудовий дизайн яких приніс компанії Sony популярність. Не даремно багато товарів отримали престижні нагороди за дизайн, такі як iF, Red Dot, G-Mark та CES.
Яскраві тенденції створювалися напротязі століть відповідно до одного з численних принципів японської естетики в автомобільному дизайні
«Харчовий» дизайн
Нещодавно в Японії з’явилась нова дизайнерська тенденція – «харчовий» дизайн, основне положення якого – зламати межу між їжею та навколишнім середовищем.
Нова течія вперше зародилась у Франції чотири роки тому, але так і не вийшла за межі художніх галерей. Можливе це приживеться в Японії, де люблять добре і красиво поїсти. Експерти запевняють, що потенціал нового ринку органічно вписується в японську культуру і не може терпіти шаблонів.
П’ятиденна виставка користується у токійців великим успіхом. При вході в ресторан клієнтам подають страви на тарілках у вигляді виноградних листків з надписом «З’їж мене».
Хоча вони більше схожі на картон, листки зроблені з борошна і є харчовим продуктом. Зал прикрашений жалюзі з шинки та салямі. Їх також можна відривати та використовувати в їжу.
Організатори вважають, що харчовий дизайн розкриває всі почуття людини, одночасно клієнт насолоджується атмосферою і отримує естетичну насолоду, що дуже близьке японському серцю.
Дизайнерська школа в Японії
Японія – одна з країн, де дизайн-освіта є важливим елементом державної політики. Зовсім недавно оформилася школа японського дизайну, яка, спираючись на гігантську художню культуру, на сучасну систему генетичної освіти в школі, не звертає уваги (зовні, принаймні) на питання художньої творчості в дизайні.
Японський дизайн здатний робити що завгодно, де завгодно і кому бажано. На сучасних технологіях японські дизайнери стилізують свою продукцію свідомо і принципово під характер того місця земної кулі, куди її адресують. При цьому сама школа анонімна, ім’я дизайнера майже ніколи не буває відоме.
Висновки. Японський дизайн відрізняється бездоганними колірними поєднаннями і лаконічними формами. Це мінімалістсько-декоративний стиль, в якому ніщо не перенавантажує увагу, простір структурований спокійний і виразний.
У територіально невеликій, перенаселеній країні особливо цінується простір, тому і внутрішній устрій приміщень зводить до мінімуму меблі і інші звичні атрибути будинку, з тим щоб компенсувати його дефіцит.
У японців особливе відношення до природи, тому японський стиль асоціюється з природними кольорами, переважно в світлій гаммі: білий, кремовий, молочний. Стримані світлі тони характерні і для японських меблів.
Щодо ландшафтного дизайну, практично всі японські споруди є комбінаціями прямокутних елементів.
27.06.2012
ru.osvita.ua
Презентація на тему Архітектура Японії — готові шкільні презентації
Toggle navigation GDZ4YOU- ГДЗ
- 1 клас
- Англійська мова
- Буквар
- Математика
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Російська мова
- Українська мова
- Я досліджую світ
- 2 клас
- Англійська мова
- Інформатика
- Математика
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- 3 клас
- Англійська мова
- Інформатика
- Математика
- Німецька мова
- Природознавство
- Російська мова
- Українська мова
- Я і Україна
- Я у світі
- 4 клас
- Англійська мова
- ДПА
- Інформатика
- Літературне читання
- Математика
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- Французька мова
- Я і Україна
- Я у світі
- 5 клас
- Англійська мова
- Інформатика
- Історія
- Математика
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Російська мова
- Світова література
- Українська література
- Українська мова
- Французька мова
- 6 клас
- Англійська мова
- Біологія
- Географія
- Інформатика
- Історія
- Математика
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Природознавство
- Російська мова
- Світова література
- Українська література
- Українська мова
- Французька мова
- 7 клас
- Алгебра
- Англійська мова
- Біологія
- Географія
- Геометрія
- Інформатика
- Історія
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Світова література
- Українська література
- Українська мова
- Фізика
- Хімія
- 8 клас
- Алгебра
- Англійська мова
- Біологія
- Географія
- Геометрія
- Інформатика
- Історія
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- Фізика
- Хімія
- 9 клас
- Алгебра
- Англійська мова
- Біологія
- Географія
- Геометрія
- ДПА
- Інформатика
- Історія
- Креслення
- Німецька мова
- Основи здоров’я
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- Фізика
- Хімія
- 10 клас
- Алгебра
- Англійська мова
- Біологія
- Географія
- Геометрія
- Інформатика
- Історія
- Математика
- Німецька мова
- Правознавство
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- Фізика
- Французька мова
- Хімія
- 11 клас
- Алгебра
- Англійська мова
- Астрономія
- Біологія
- Геометрія
- ДПА
- Економіка
- Інформатика
- Історія
- Математика
- Німецька мова
- Російська мова
- Українська література
- Українська мова
- Фізика
- Хімія
- 1 клас
- Література
- Аналізи творів
gdz4you.com
Японська архітектура
Характерна для японців зорова легкість конструкцій, асиметричність, незамкнутость простору і зв’язок інтер’єру з зовнішнім середовищем бере свій початок з естетичних уявлень японців. Шануючи все природне і обожнюючи природу, вони навіть не забарвлюють дерев’яні частини своїх будівель, бо такий деревину створили боги і не варто змінювати її колір, якщо це не передбачено самою природою.
Стародавнього зодчества Японії не властива грандіозність в вигляді імпозантних споруд. Принцип, який рухає японськими архітекторами давнину, діаметрально протилежний архітекторам Старого Світла — людина не повинен помічати архітектурних споруд, виділяючи їх з природного ландшафту.
Але ці принципи кілька стираються при будівництві культових споруд, які незабаром після поширення основних доктрин буддизму знаходять втілення в пагодах, що стали основним елементом буддійської релігійної архітектури та збережених у ній і до наших днів як реальне відповідність діянь людини з ідеями віри.
Вже в четвертому — шостому століттях нашої ери в Японії починається зведення грандіозних усипальниць для місцевих правителів, які отримали назва «кофун». Так, величезна усипальниця імператора Нинтоку більше будь єгипетських пірамід, а її площа становить 486 метрів.
Іншими найдавнішими архітектурними пам’ятниками Японії є синтоїстські і буддійські святині, храми і монастирі. Ранні культові споруди майже позбавлені забарвлення і прикрас, а вся краса цих аскетичних споруд створюється за рахунок цільного незабарвленого дерева.
З подальшим розвитком в Японії буддизму змінилася і архітектура храмів. Споруди стали фарбувати в блакитний, червоний та інші яскраві кольори, декорувати храми металевими і дерев’яними ажурними прикрасами, а до головних будівель святилища стали пристроювати криті приміщення для молільників.
Цікавим пам’ятником архітектури є Храм Іцукусіма, побудований на острові Внутрішнього Японського моря біля міста. Хіросіми. Храм побудований таким чином, що він настільки органічно зливається з ландшафтом, що під час припливу створюється враження, що він ніби пливе по поверхні води.
Взагалі, основною ідеєю японських архітекторів було і залишається гармонійне злиття архітектурних споруд із природою, навколишнім пейзажем, де вони можуть взаємно доповнювати один одного, а улюбленим матеріалом японських будівельників була деревина. Використання цього натурального матеріалу пояснювалося рядом причин, однією з яких був жаркий і вологий клімат. Будинки будувалися легкими і відкритими для повітря, з піднятими над землею підлогою і дахом. Такий будинок було легко зібрати і розібрати, а також такий будинок не руйнувався від підземних поштовхів, які дуже часто відбуваються в Країні Висхідного Сонця.
А за конструкцією майже всі старі японські споруди представляють собою комбінації прямокутних елементів, де колу з’являються тільки у верхній частині конструкцій двох’ярусних пагод.
Сучасні ж японські споруди відрізняються від попередніх більшою мірою зміною геометричних форм і сучасними високотехнологічними матеріалами, передбаченими для їх втілення. Прямокутні форми зберігаються, але при цьому збагачуються колами, півколами і конусами.
Японські архітектори створюють незвичайні за формою оригінальні хмарочоси, які повинні вирішити питання перенаселення в мегаполісах Японії, а також служити для своїх жителів і тим місцем, де вони можуть відпочивати і як — би це дивно не звучало, відчувати своє злиття з природою. Адже у багатьох подібних спорудах створюються зимові парки, враховують всі традиції японських садів.
Такий сучасний комплекс хмарочосів на заході Центрального Токіо став символом економічної потужності Японії, а в 1991 році в районі Сіндзюку за проектом знаменитого архітектора Тангэ було побудовано саме найвище в Токіо будівля — Токійський муніципалітет. Висота хмарочоса складає 243 метри. Це грандіозне споруда з двома 48-поверховими баштами нагадує за зовнішнім виглядом європейський готичний собор. Унікальність всіх цих проектів полягає ще і в тому, що всі ці висотні будівлі побудовані з урахуванням особливостей високо сейсмичной зони, де постійно відбуваються землетруси, однак не відбиваються на стані цих міцних споруд.
Зодчі Японії не втомлюється вражати весь м ір своїми дивовижними будівлями, ось і зараз вони планують створення 800-поверхового хмарочоса в формі гори висотою 4000 метрів, яке буде стояти на морській платформі шириною в шість кілометрів. Цей хмарочос буде в сім разів вище найвищої будівлі на сьогоднішній день на Землі і на 200 метрів вище знаменитої гори Фудзіями, форму якої і повторює проектируемое будинок.
Хмарочос вмістить в себе від 500 тисяч до мільйона осіб. Компанія, яка будує це будівля Taisei Corporation, планує на спорудження хмарочоса, якому дано назву X-Seed 4000 витратити близько 900 мільярдів доларів.
На відміну від інших хмарочосів, X-Seed 4000 буде захищати своїх мешканців від перепадів тиску і зміни погодних умов по всій висоті будівлі. Його конструкція передбачає використання сонячної енергії для енергозабезпечення всієї системи підтримки мікроклімату в приміщенні. X-Seed 4000 буде своєрідним маленьким світом, де його мешканці зможуть жити, працювати, розважатися, вчитися і гуляти, не виходячи з будинку.
Японія привертала і привертає до себе увагу всього світу, як дивна і загадкова країна, яка і в наш час не втомлюється вражати весь світ своїми науково-технологічними досягненнями, де при їх втіленні в життя знаходиться місце і національним традиціям.
Лана Плотнікова
Статті по темі
Сади Японії Теги статті:- японська архітектура
|
|---|
luxua.github.io
Архітектура Японії — Gpedia, Your Encyclopedia
Один з непоруйнованих замків країни — замок Хімедзі, префектура Хіого Арх. Кісьо Курокава. Виставка Експо-1970, місто Осака, виставковий павільойн фірми Тошиба (Toshiba-IHI).Архітектура Японії — період розвитку національної японської ахітектури за декілька століть.
Загальна характеристика
В архітектурі Японії помітні запозичення з китайської архітектури. На відміну від китайських і створених в Японії під впливом китайського стилю будівель, для типово японських споруд характерна асиметрія. В цілому, для японської архітектури характерно прагнення до простоти. Споруди світлі і відкриті, в основному складаються з прямокутних елементів.
Для традиційної японської архітектури аж до періоду Мейдзі головним будівельним матеріалом була деревина. Причинами використання дерев’яних конструкцій були доступність і простота виготовлення. Крім того, дерев’яні конструкції краще підходили для японського клімату, дозволяли забезпечити природну вентиляцію приміщень, а також дозволяли легко перемістити споруду, розібравши її і зібравши на новому місці.
Традиційні дерев’яні житлові будинки простих японців, звані мінка (яп. 民家), максимально пристосовані до клімату країни з частими землетрусами і дощами. Одно- або двоповерхова мінка має міцну каркасну конструкцію із товстих балок з несучою колоною в центрі будинку і розсувними дверима сьодзі. Більш заможні японці могли собі дозволити прикрашати сьодзі декоративними решітками та мозаїкою з дерев’яних планок куміко-дзайку. Стіни не є несучими в конструкціях (позаяк створені з твердих сортів паперу), внутрішній простір ділиться на окремі приміщення за допомогою пересувних ширм. У таких будинках жили селяни, ремісники і торговці. В даний час мінка збереглися тільки в сільській місцевості.
Стародавня японська архітектура
Збережені зразки архітектури давньої Японії до IV століття практично відсутні. Відомостей про архітектуру цього періоду в стародавніх японських текстах «Кодзікі» і «Ніхон Сьокі» дуже мало.
Зовнішній вигляд будівель ранньої Японії зазвичай відтворюють за знайденими глиняними моделями житлових будинків ханіва і малюнках на бронзових дзеркалах. Розкопки і дослідження доводять, що споруди раннього періоду японської історії, звані «Тате-ана дзюкьо» («житла з ям»), представляли собою землянки з дахом, покритої соломою і гілками. Дах підтримувався за допомогою каркаса з дерев’яних опор. Пізніше з’являються споруди на палях «Такаюкі», що слугували зерносховища. Конструкція допомагала запобігти псуванню запасів зерна від повеней, вогкості і гризунів. Такого ж типу будинки будували для старійшин племен.
В третьому столітті н. е. у так званий період Кофун в районах Осаки і Нари у великій кількості створювали величезні кургани, що служили гробницями для правителів і місцевої знаті. На початок 21 ст. в Японії виявлено більше 10 тис. Курганів.[1] Ці споруди мали круглу форму, пізніше — форму замкової щілини і часто оточувалися ровами з водою по периметру. Один з найвідоміших збережених курганів знаходиться в місті Сакаї, префектура Осака, вважається що це усипальниця імператора Нінтоку.
Це найбільший курган в Японії, його розміри складають 486 метрів в довжину і 305 метрів завширшки. В I — III століття складається традиція споруди синтоїстських святилищ, що представляють собою комплекс симетрично розташованих будівель. Власне синтоїстський храм являє собою дерев’яне незабарвлене спорудження прямокутної форми на палях з масивним двосхилим дахом. Стилі — сіммей (Ісе), Тайся (Ідзумо) і Сумієсі (Сумієсі).
Особливістю синтоїстських храмів є ворота торії (яп. 鳥 居) при вході в храм. Торії не мають стулок, за формою нагадують букву «П» з двома верхніми перекладинами. Перед храмовим комплексом можуть бути розташовані одні або двоє воріт торії.
Відповідно до принципу загального поновлення синтоїстські храми регулярно перебудовуються з використанням тих же матеріалів і в тих формах. Так святилище Ісе дзінгу, головна синтоїстська святиня Японії, присвячена богині Аматерасу, повністю перебудовується кожні 20 років.
Архітектура буддизму в країні
Починаючи з середини VI століття в Японії поширюється буддизм, завезений з корейської держави Пекче. Буддизм зробив помітний вплив на архітектуру цього періоду. Важливою ознакою будівельної практики стало використання кам’яного фундаменту. Перші буддистські релігійні споруди являли собою практично точні копії китайських зразків. Розташування будівель вироблялося з урахуванням гірського ландшафту, споруди розташовувалися асиметрично, в проект і ансамбль бралися до уваги сумісність з природою, а не агресивне втручання в неї. Вплив буддизму на архітектуру синтоїстських храмів відбився в збільшенні декоративних елементів, будови фарбували в яскраві кольори, доповнювали металевими і дерев’яними прикрасами.
Однією з найдавніших зі збережених дерев’яних будівель в світі вважається буддійський храм Хорюдзі (яп. 法 隆 寺) в місті Нара побудований за наказом принца Сетоку в 607 рік.[2]
Споруди виконані в архітектурному стилі китайської династії Тан, комплекс складається з 41 окремих будівель. Найважливіші з них — головний або Золотий зал (Кондо) і п’ятиярусна пагода 32 метри заввишки. Храмовий комплекс Хорюдзі внесений до Список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Японії. Прикладом храмової архітектури XIII століття служить буддистський храм Монастир Тодай в місті Нара побудований в 745 році. Храм вважається найбільшою дерев’яною будівлею у світі.
| Храм Фенікса (храм Хоодо) в монастирі Монастир Бьодо | Прикраса на даху храму Хоодо | Храм Дайго-дзі в Кіото |
Період некритичних запозичень
Банк в історичному стилі, Токіо.На зламі 19-20 ст. в японській архітектурі мав місце період некритичних запозичень з арсеналу західноєвропейської буржуазної архітектури. В буржуазній архітектурі Європи другої пловини 19 ст. це був не найкращий період із суміші історичих стилів. Нові тенденції в архітектурі лише почали власну історичну ходу (використання заліза і скла, Джозеф Пакстон, Кришталевий палац, низка архітекторів, що заснувала добу сецесії, широке використання бетону).
Японські архітектори цього періоду некритично запозичили як технології (цегляна кладка, тинькування), так і декоративну складову західноєвропейських історичних стилів, вироблених у сейсмічно спокійних європейських країнах (Північ Італії, Франція, Велика Британія тощо). Вулички міст Японії наче отримали європейський вигляд. Але низка середніх і потужних землетрусів, таких характерних для Японії, звела на нівець як ці запозичення, так і споруди в історичних стилях в країні.
Сумний власний досвід і феодальна звичка до запозичень усього вигідного для себе нарешті привела не до запозичень форм і архітектурного декору, а до запозичень технологій будівництва зі сталі і бетону. Лише після цього бурхливо народилася власна школа буржуазної архітектури Японії з усіма її технічними винаходами(типові плани, типові архітектурні деталі, використання нових будматеріалів), формами і недоліками (збереження хаотичної середньовічної забудови, відсутність назв вулиць, тісніва, перенаселеність, крайні форми оригінальничання і індивідуалізму за всяку ціну).
Японська архітектура на початку 21 ст
Нові технології істотно вплинули на архітектуру Японії і її образний стан. Необхідність наново будувати зруйновані після Другої світової війни міста стала могутнім стимулом для розвитку японської архітектури. При цьому відбудовані наново міста надзвичайно відрізнялися від довоєнних і за силуетом, і за розплануванням, і за будівельними матеріалами, і за комунікаціями.
Галерея обраних фото
Краєвид токійського району Сіндзюку на тлі гори Фудзі. Фото 2009 р.Джерела
- Baltzer, Franz Adolf Wilhelm: Das japanische Haus, Eine bautechnische Studie. Berlin: Ernst & Sohn,1903.
- Osamu Gotō (後藤 治): History of Japanese Architectures (日本建築史). Kyoritsu Shuppan (共立出版), 2003
- Walter Gropius|Gropius, Walter, Kenzo Tange, Yasuhiro Ishimoto: Katsura, Tradition and Creation in Japanese Architecture. Zōkeisha and New Haven: Yale University Press, 1960.
- Morse, Edward S.: Japanese homes and their surroundings. London: Trübner & Co, 1885.
- Tanizaki Jun’ichirō: Lob des Schattens. Entwurf einer japanischen Ästhetik. Essay, übers. und kommentiert von Eduard Klopfenstein, Manesse, Zürich 2010, ISBN 978-3-7175-4082-3
- Taut, Bruno: Houses and People of Japan. Tokyo: Sanseido, 1937. Deutsche Ausgabe: Das japanische Haus und sein Leben. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 1997.
- Taut, Bruno: Ich liebe die japanische Kultur. Kleine Schriften über Japan. Herausgegeben v. Manfred Speidel. Berlin: Gebrüder Mann Verlag, 2003.
- Thies, Sven Ingmar: Japanese Rooms — Intimate interiors of Japanese living in Tokyo, Berlin, New York, Shanghai and Vienna, Vlg. Schwarzerfreitag, Berlin 2007, ISBN 978-3-937623-90-0
- Yuichiro Edagawa: Japanese Identities. Architektur zwischen Ästhetik und Natur. JOVIS Verlag Berlin 2008, ISBN 978-3-939633-38-9
- Koji Yagi (text), Ryo Hata (photos): A Japanese Touch For Your Home. Kodansha International, Tokyo, New York, London 1999 (Pbck.), ISBN 4-7700-1662-X
- Симонов К. «Рассказы о японском искусстве», М., 1958
- Сборник «Архитектура Запада» М., издательство литературы по строитльству, 1972
- Иконников А. В. «Токио», Ленинград, Стройиздат, 1978
- «Кендзо Танге. Архитектура и градостроительство», М., Стройиздат, 1978
- Федоренко Н. Т. «Японские записки», М., 1974
- Федоренко Н. Т. «Краски времени. Черты японского искусства.» М., Искусство. 1972.
- Федоренко Н. Т. «Токийские диалоги». М., Правда. 1986.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Архітектура Японії
Примітки
Див. також
www.gpedia.com