Модернізм (архітектура) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Моде́рна архітекту́ра або архітектура модернізму — термін, що узагальнює в собі декілька течій, стилів в архітектурі, які виникли у 20 столітті та намагалися привнести в архітектуру риси стрімкого технологічного розвитку. Також самостійно може вважатися архітектурним стилем. Модернізм був одним з переважних стилів архітектури 20 сторіччя та зберігає свої позиції у 21 столітті.

Історія та перелік модерних стилів[ред. | ред. код]

Модерна архітектура виникає з початком 20 століття. Її виникненню сприяв розвиток використання в будівництві бетону, металу та їх поєднанню — залізобетону. Початковий модернізм базувався на принципу «форма прямує за функцією», тобто результат дизайну повинен служити меті споруди. Нижче додані деякі течії модернізму, розміщені в хронологічному порядку їх виникнення.

Стилі авангардизму[ред. | ред. код]

Стилі авангардизму — виникли на початку 20 століття, були особливо популярними у міжвоєнний період (20-і та 30-ті роки). Їм була притаманна відмова від канонів попередніх епох, радикальний пошук нових форм.

• Конструктивізм — авангардистський стиль, що отримав розвиток у 1920-х — на початку 1930-х років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. Особливо популярним був у СРСР та країнах центральної Європи. Але був також і на заході, проте там він відоміший під назвою функціоналізм — іноді ці стилі поєднують^[1], іноді вважають незалежними один від одного, але через подібність розмежувати їх буває складно^[2].

• Функціоналізм — є одночасно принципом модернізму та окремим його стилем (іноді функціоналізм не вважають окремим стилем, а лише видом конструктивізму^[3]). Його кредо — практичність кожної архітектурної деталі. Кожний елемент повинен мати свою функцію, а якщо він її не має і служить тільки для прикраси — він не потрібен. Функціоналізм використовує переважно прямокутні форми, вікна маленьких розмірів, популярним є скління у вигляді суцільних горизонтальних стрічок. Від конструктивізму його відрізняє візуальна сегментованість та відсутність монолітності будівлі.

• Футуризм — напрямок авангарду, який пропагував культ індивідуалізму, антиісторизму, відкидав загальноприйняті мистецькі норми. Йому притаманні довгі динамічні лінії, що вказують на швидкість, рух. На початку 20 століття був популярним в Італії та СРСР, зараз широко поширений у світі.

• Кубізм — напрямок, що існував насамперед у Чехії в 1910-1930-х роках. Його рисами були гострі, сформовані прямими лініями, фасади. Рисунки таких фасадів складали правильні фігури: прямокутники, трикутники, трапеції, ромби. При цьому кубізм зберігав симетрію та контури класичної архітектури, однак позбавляв її зайвого декору та надавав фасадові риси прямокутності^[4].

• Експресіонізм — найбільш незвичайний стиль авангардного модернізму. Виник у 20-роки ХХ віку в західній Європі, наприкінці ХХ століття в осучасненому вигляді (неоекспресіонізм) стає популярним у всьому світі. Для нього характерний відхід від прямування чітким геометричним формам, додавання формам природності та м’якості. Проте, на відміну від традиційного модерну, який теж використовує м’які природні лінії, експресіонізм перекручує звиклі форми, щоб досягти максимального емоційного ефекту. У мотивах стилю часто зустрічаються форми природи: гори, скелі, сталактити.

Прикладом сучасного експресіонізму є всесвітньо відома будівля Сіднейської опери.

Епоха синтезу модернізму з іншими стилями[ред. | ред. код]

На початку ХХ століття модернізм з’явився як повне протиставлення старим канонам та стилям. 20-і роки були роками його панування, проте ближче до 30-х років починається процес синтезу модернізму з класичними стилями. У другій половині 1930-х у СРСР та Третьому Рейху модернізм доволі швидко поступається монументальному класицизму та ампіру; у будинках 1930-х зустрічаються перехідні варіанти синтезу модернізму та класицизму (іноді для цієї архітектури виділяють термін постконструктивізм).

В той же час, насамперед у Франції та в Америці, стає популярним стиль Ар Деко — він поєднував машинні техногенні форми модернізму з традиційними органічними мотивами, насамперед модерну. У стилі Ар Деко збудовані відомі хмарочоси Америки Крайслер Білдінг (1928) та Емпайр-Стейт-Білдінг (1930), вплив стилю відчувається у радянських «сталінських висотках». Однак стиль використовувався і при будівництві невисотних будинків.

• Будинок на Пушкінській, 49 у Харкові є прикладом синтезу конструктивізму та класицизму

• Будинок в стилі Ар Деко в Парижі, 1928

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після Другої світової закінчується епоха класичного авангардного модернізму в архітектурі. Проте з’являються нові форми, а стилі першої половини ХХ століття отримують нове життя у зміненому вигляді.

• Бруталізм — поширення бруталізму почалося у 1950-і. Для стилю характерні масивність, відсутність обробки матеріалів фасаду або їх груба обробка (принцип «чесного матеріалу»). Будівлі бруталізму можуть мати декор, але також грубий та масивний (наприклад, гратчасті бетонні малюнки на фасаді). Форми будівель часто сміливі, популярний принцип формування будівлі кубічними або прямокутними блоками. Проте це необов’язково, брутальні будинки можуть мати і цільну форму.

Потужність конструкцій, сміливі великомасштабні композиції бруталізму є протиставленням легкості та приглаженості інтернаціонального стилю.

Бруталізм набув популярність в усьому світі. Найчастіше він використовується для адміністративних будівель.

• Інтернаціональний стиль — поширився одночасно з бруталізмом у 1950-і. Стиль вимагав відмови від національних культурних особливостей і всіляких різновидів історичного декору на користь прямих ліній та інших чистих геометричних форм, легких і гладких поверхонь зі скла і металу. Його стриманість та універсальність дозволили інтернаціональному стилю поширитися світом. Особливо популярний для офісних будівель та для архітектури хмарочосів.

• Мінімалізм — виник ще у 1920-1930-і, проте розквіт отримав у другій половині ХХ століття. Мінімалізм прагне опустити зайві деталі для досягнення простоти. Він використовує прості геометричні форми, однотонні кольори, може мати стриманий декор. Часто мінімалістичні будівлі мають кубічні форми. Перевага надається природним матеріалам, дереву, каменю, а також склу, хромованим деталям та високим технологіям.

Важливу роль грає постановка освітлення приміщень, популярними є великі вікна^[5].

Попри удавану легкість, мінімалізм є складним стилем: йому потрібно досягти відчуття затишку та досконалості якщо можливе використання мінімальних архітектурних інструментів. У наш час мінімалізм популярний серед арт-проектів. Інструменти мінімалізму можуть використовуватися не тільки у модернізмі, а і в інших стилях: постмодерн, лофт.

• 

  Сучасний мінімалістичний котедж в Амстердамі

• 

  Для мінімалізму важливий дизайн інтер’єру

• 

  Музей Гардінера, Торонто, 2006

Сучасний період[ред. | ред. код]

У сучасності споруджуються будівлі у більшості наявних стилів модернізму, але з коригуваннями часу. Так виникають нові старі течії з префіксом нео-: неофутуризм, неоекспресіонізм, необруталізм, та навіть з’являється термін «неомодернізм».

До нових стилів сучасності можна віднести хай-тек та біо-тек. Ці два стилі схожі за високотехнологічними інструментами спорудження будівель, але хай-тек прагне створити прямі машинні лінії, а біо-тек створює м’які закруглені органічні форми.

• Лондон. На передньому плані Ліденхолл, хай-тек. На другому плані Сент-Мері Екс 30, в народі «огірок», біо-тек.

• Innovation Tower, Гонконг, неофутуризм

• 

  Концертний зал Волта Діснея, Лос Анджелес, неоекспресіонізм

Український архітектурний модерн — Вікіпедія

Украї́нський архітекту́рний моде́рн, УАМ — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової (див. українське бароко), вплив якої, починаючи з 1910 року був помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907–1908 pp. Архіт. В. Г. Кричевський та ін.

На початкових етапах появи і розвитку стиль мав різні найменування: «український стиль», «український архітектурний стиль», «український народний стиль», «новий український стиль» та інші. Ці назви не є точними, адже самі поняття «Українська архітектура» і «український стиль» (точніше українські стилі) мають значно ширші значення, а УАМ як окремий стиль мав свої внутрішні течії. Щодо цього В. В. Чепелик зазначає: «В історії української архітектури жодне інше стильове явище не відзначалося такою розмаїтістю, різнохарактерністю і суперечливістю у назві, як УАМ. Починаючи з перших публікацій на цю тему у 1900-ті роки і закінчуючи роботами істориків останніх літ, здійснюється пошук оптимальної назви, котра здатна найповніше розкрити характер і особливості досліджуваного явища».

Цікаво, що у 1903 році, коли В. Г. Кричевський запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми.

У назвах, що стосувалися УАМ, відбивались характерні погляди чи світоглядні орієнтації тих, хто їх вживав. Першим називати новий стиль «модернізований український стиль» почав, ймовірно, видатний митець у стилі УАМ Є. Н. Сердюк, за ним термін «український модерн» уводить Г. О. Коваленко.^[1] За інформацією В. В. Чепелика, найбільш часто вживаною у літературі назвою стилю є

український модерн або її варіанти.

Будинок колишньої електростанції (тепер спортивна школа)

В основі УАМ лежать форми української народної хатньої і церковної архітектури. З цього приводу варто відзначити, що вперше елементи української народної архітектури почали використовувати професійні архітектори ще у XIX ст. (будинок Ґалаґана у Лебединцях).

Досягнення етнографічної науки і дослідження народної архітектури і народних будівельних традицій привели до зародження серед архітекторів думки про створення власного архітектурного стилю, народного по своїй суті. Першим цю ідею у 1903 році реалізував В. Г. Кричевський у проекті будинку Полтавського губернського земства (1903–1908 роки), що став першим твором у стилі УАМ. Майже одночасно з ним у цьому новому стилі були збудовані школа ім. Ш. П. Котляревського у Полтаві (1903–1908 роки, архітектори Є. Н. Сердюк і М. В. Стасюков) і церква в селі Плішивці (1902–1906 роки, архітектор І. С. Кузнєцов), архітектура якої відноситься дослідниками до УАМ. Це були перші три об’єкти, побудовані у стилі, що отримає згодом назву УАМ. З приводу цих трьох об’єктів В. В. Чепелик пише: «Ці три пам’ятки започаткували три найважливіші, майже різновекторні, напрями художніх пошуків УАМ: Покровська церква намітила майбутній розвиток необарокових тенденцій, будинок Полтавського земства був скерований на ствердження декоративно-романичного напряму, який почали називати народним стилем, школа ім. І. П. Котляревського націлена у бік раціоналістичних пошуків».^[2] Успішний початок викликав рух за створення рідного стилю. Розвиток архітектури УАМ відбувався майже одночасно в усіх регіонах України.

З 1903 на перше місце в розробці теорії УАМ виходить О. Г. Сластіон. Він сформулював принципи морфології УАМ і всіляко сприяв розповсюдженню і утвердженню цього стилю. З’являються гуртки з вивчення української народної архітектури. Так, студенти ПІГІ, в майбутньому видатні діячі УАМ, у 1905 — у році організовують нелегальний гурток з вивчення української архітектури, кожне літо вони ходять по селах і роблять замальовки хат, хлівів, церков і дзвіниць. У Харкові при Літературно-художньому гуртку виникає Український художньо-архітектурний відділ, який ставить собі за мету «розповсюження українського стилю» і українського мистецтва взагалі, а також «збереження інших пам’яток України і відродження українського зодчества». Почесним головою гуртку був І. Ю. Рєпін, головою С. І. Васильківський. З’являються численні публікації у спеціалізованих і популярних журналах. Відзначалося своєрідність стилю і відповідність сучасному життю і новим запитам.

Окрім стилю УАМ в Україні були розповсюджені і інші стилі модерну, що походили з європейської традиції.^[3] Порівняно з європейським модерном УАМ відзначається більшою тяглісттю у часі: 38 років замість 20. Це обумовлено несприятливими умовами розвитку, вимушеними перервами.

В. Чепелик виділяє три етапи у розвитку українського архітектурного модерну

1. 1903 — 1917 — період бурхливого розвитку УАМ. Два різновиди — народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі будівель був інтенсивний, мальовничий, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.
2. Постреволюційний час. Після окупації України більшовиками, багато-хто з діячів УАМ опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи дехто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.
3. 1934 — 1941 роки. Певне пожвавлення у розвитку УАМ, але утиски продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.

Після 1941–1945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

Виділилося кілька центрів розвитку УАМ.

Київський центр[ред. | ред. код]

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі УАМ, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.^[4]

Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).

Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Полтавський центр[ред. | ред. код]

Школа ім. І. П. Котляревського

Перші три будинки в стилі українського модерну були побудовані саме на Полтавщині.

У 1903–1908 рр. з’являється перший будинок УАМ — будинок Полтавського губернського земства, який був спроектований архітектором В. Г. Кричевським.

У 1902–1906 рр. архітектор-художник І. С. Кузнецов побудував Покровську церкву в селі Плішивець Гадяцького повіту.

У 1903–1905 рр. архітектори Є. Н. Сердюк та М. Ф. Стасюков побудували школу ім. І. П. Котляревського у Полтаві.^[5]

Пізніше, 1916 року, за проектом Василя Кричевського та технолога-кераміста Юрія Лебіщака було збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт Полтавського губернського земства.^[6]

Найцікавіше, напевне, УАМ проявився в проекті земських шкіл, реалізованому Опанасом Сластіоном. На сьогодні відомо 53 школи, що лишилися на території колишнього Лохвицького земства ( тепер — Чорнухинського,Лохвицького, Пирятинського районів Полтавщини, Роменського Сумської, Варвинського Чернігівської області). Їх досліджує громадський проект «Школи Лохвицького земства».

Харківський центр[ред. | ред. код]

Ідея створення нового українського архітектурного стилю зародилася у середовищі харків’ян. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник В. Г. Кричевський в будинку Полтавського губернського земства, а харків’яни С І. Васильківський, М. С Самокиш та М. М. Уваров виконали в його інтер’єрі розписи.

Саме в Харкові Євген Сердюк і Маріан Харманський споруджують в формах УАМ перший комплекс будівель науково-дослідного призначення — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (Московський просп., 142, 1909–1911 pp.). Тепер НДІ рослинництва, селекції і генетики.

Тут існували різні течії УАМ. Об’єкти у стилі УАМ були збудовані як у Харкові так і у його околицях і на Кубані.

Харківський центр УАМ зробив значний внесок у розвиток стилю УАМ як за кількістю споруд так і за теоретичними розробками стилю.

Львівський центр[ред. | ред. код]

Львівські архітектори вироблювали місцеві варіанти УАМ, в якому регіональні особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.

Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

УАМ у Катеринославі[ред. | ред. код]

Окремі будинки УАМ були побудовані також у Катеринославі.

Перший будинок у стилі УАМ в Катеринославі було споруджено 1908 року — дім на Кавалерійській вулиці, 22 (проект інженера І. М. Труби). В цьому рядовому двоповерховому будинку було кілька житлових квартир.

Значно більш претензійним здається будинок на Пороховій вулиці (сучасна Кавалерійська вулиця), 22, що розташовано в глибині двору, але на головному фасаді має досить багату цегляну орнаментацію. У сільській місцевості Катеринославщини одним з перших будинків, збудованих у народностильовій архітектурі стає будинок Просвіти у селі Мануйлівка (1909 рік, проект І. М. Труби).

Серед катеринославських будинків початку XX ст. найвизначнішою пам’яткою, що увібрала народні мотиви, став величний будинок інженера В. М. Хреннікова.^[7][8] Будинок Хреннікова одразу увійшов до числа видатних споруд міста, він, ще не закінчений будівництвом, на початку 1913 р. потрапив до розділу «Достопримечательности города» у книзі «Весь Екатеринослав» (1913, с 126).

УАМ в інших регіонах України[ред. | ред. код]

• В Одесі у стилі УАМ збудований житловий комплекс на вул. Пироговській, 3 (1911–1916 роки, архітектор Я. М. Пономаренко). Шість будинків цього комплексу утворюють певний ансамбль. Це перший ансамбль житлових будинків у стилі УАМ.
• В Умані на вул. Мало-фонтанній, 25 на початку ХХ-го століття було побудовано гімназію, яка має характерні ознаки стилю українського модерну.
• Тульчин Будинок рад, арх. М. І. Шпандель, інж. Гроздовський, 1927 р., вул. Леніна 51
• У Чернігові і на Чернигівщині у стилі УАМ також збудовано кілька будинків, зокрема школи.^[9]

УАМ на Кубані[ред. | ред. код]

На Кубані у стилі УАМ збудовано більшість залізничних станцій на Кубано — Чорноморській залізниції (Албаши, Ведмідівка, Мишастівка, Титарівка тощо) і численні об’єкти при них — житлові будинки для залізничників, школи для дітей залізничників (1910–1916 роки).

Найвідоміші діячі УАМ[ред. | ред. код]

Левинський І. І., Сластіон О. Г., Кричевський В. Г., Жуков К. М., Вербицький О. М., Сердюк Є. Н., Лушпинський А. О., Тимошенко С. П., Дяченко Д. М., Троценко В. К..

Дерев’яна архітектура доби сецесії в Україні[ред. | ред. код]

Довгий час дерев’яна архітекутра доби сецесії залишалась невідомою навіть для фахівців. Коротка доба сецесії не сприяла створенню значної кількості дерев’яних сакральних і світських споруд в подібній стилістиці, але вони були. Частка з них поруйновані в роки громадянської війни і в роки 2-ї світової. Серед них — * дерев’яна Земська лікарня в селі Мошни в Черкаському районі Черкаської області (арх. Городецький Владислав Владиславович).

• дачні будинки в Харківській обл.
• міські помешкання міщан і небагатих дворян

• Арх. В. Городецький, с. Мошни. Будівля земської лікарні 1894

• Село Язлівчик. Римо-католицька каплиця, доба сецесії, 1936

• 

  Київ, Андріївський узвіз, житловий будинок 19 ст.

Композиція і морфологія УАМ[ред. | ред. код]

За роки розвитку УАМ було збудовано понад 500 об’єктів у цьому стилі. Спадщина УАМ збереглася неповністю. Багато чого знищено у роки Першої світової війни, війни УНР з більшовицькою Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об’єктів УАМ відіграло відношення до них радянської влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації. Імена багатьох архітекторів, що працювали у стилі УАМ, в радянський час знаходились під забороною. Протягом десятиріч штучного забуття роботи і долі цих архітекторів були невідомі навіть фахівцям. У 1970-х роках деякі історики архітектури і краєзнавці за власною ініціативою і без найменшого розголосу почали непомічений тоді владою пошук і вивчення пам’яток, доробку значних майстрів, навіть намагалися піднятись до певних узагальнень, публікувати свої роботи, де тільки щастило — від районних газет до збірників тез наукових конференцій в обласних центрах. Продуктивніше вивчення УАМ почалося лише у 1990—му році. Одним з найвідоміших дослідників УАМ є В. Чепелик

1. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
2. Бібліографія з Українського архітектурного модерну у книзі Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
3. Олена Щербань Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1924 рр.) (укр.)

1. Чернигов в стиле «модерн» (фото) (рос.)
2. Дзюбенко П. А. Декор украинского архитектурного модерна в Харькове (рос.)
3. Колісник Є. М. Феномен національного архітектурного стилю
4. Український архітектурний стиль на Полтавщині
5. Український архітектурний модерн на сайті «Київ, фото-словник».
6. Український модерн (архітектурний стиль). Фото багатьох об’єктів у стилі УАМ

Стиль модерн в архітектурі

 

Більшою мірою стиль модерн проявив себе і став широко поширений в елітному приватному житловому будівництві (особняки), ну і в промислових і адміністративно-торговельних спорудах, як банки, біржі, вокзали.

 

Завдяки тому, що стиль модерн в архітектурі з’явився в часи бурхливого розвитку науки і техніки і в ті часи почали використовувати залізобетон, облицювальні керамічні та скляні вироби, то це спричинило за собою раціональну конструктивність будівель, виконаних у ньому.

 

Однак, архітектура модерну має, так би мовити «другу сторону медалі», яка на рівні з раціональністю міститься в ньому. Мова йде про декоративності, яка викривається тим, що не має поділу на конструктивні та декоративні елементи. Тобто, несучі конструкції і є такі декоративні.

 

Архітектурний стиль модерн має цікавий принцип архітектури, іменований «зсередини назовні», що представляє з себе відображення, взаємозв’язок фасаду від внутрішніх приміщень. Так, несиметричний, художньо оформлений фасад у стилі модерн відображав доцільність і комфортність щодо розташування внутрішніх кімнат.

 

До речі, що стосується архітектурного оформлення фасаду даного стилю, то в ньому варто відзначити наявність лоджій і галерей, балюстради, балясини різних некласичних форм; балки з дерева, архітектурний декор стін і вікон.

 

Балкон в стилі модерн виконаний в багатокутної форми, при цьому спостерігаються виступаючі консолі. Розміщення вікон несиметричне, в поєднанні з різним розміром, відбувається враження природного безладу.

 

Що стосується декору, то він має особливо складний вид (мова йде про колонах, молдингах, карнизах, та ін. архітектурному декорі) завдяки наявності в ньому прямих і хвилеподібних поглиблених смуг. Штукатурка чергується між гладкою і шорсткою її різновидом, доповненої ліпними орнаментами у вигляді пишних і хаотично розкиданих квітів, які розташовуються на її площині.

 

Будівлі у стилі модерн характеризувалися романтичним характером, який забезпечувався химерні вигини покрівлі, унікально виконаних художньо огорож балконів, асиметричними формами отворів і наявністю особливого орнаменту, виконаного у формі витких водоростей і жіночих голів з розпустилися волоссям.

 

Що стосується інших архітектурних стилів, за ним також багато інформаційних тематичних статей на нашому сайті у відповідному розділі.

 

 

6.Архітектура у стилі модерн (сецесія)

На рубежі 19 – 20 ст. виникає стиль модерн, який виражав протест митців проти змішання стилів, нескінченного повторення мотивів минулого. Цей стиль має багато назв: «сецесія», «сецесіон» в Австрії, «ар-нуво» у Франції, «юґенд-стиль» у Німеччині, «стиль ліберті»і в Італії, «модерн стайл» в Англії, «стиль Тіффані» у США. Однак модерн не мав підтримки від держави, тому й не отримав офіційного статусу. Витонченість, камерність модерну робить його непридатним для масштабних будівель і державних установ, а звертання до мотивів язичницького минулого зробило цей напрям забороненим у культовій архітектурі. Модерн та еклектика співіснували в європейській культурі до початку 1920-х рр., коли їх змінив конструктивізм.

Модерн(франц. moderne – сучасний) – стиль у європейському та американському мистецтві кінця 19 – поч. 20 ст., для якого характерні лаконізм форм, підкреслення структурних елементів, створення незвичайних декоративних ефектів. Для модернізму характерне прагнення створити підкреслено новий «сучасний» художній стиль.

Для архітектури модерну характерна відмова від наслідування будь-яких форм минулого, зокрема ордерної системи та її елементів (колон, волют, фронтонів тощо). Головна роль відводилась красивим плавним лініям, копіювалися природні форми, передусім рослинні, з підкресленням їх динаміки. Прикметними ознаками модерну є зовнішня декоративність, небачені раніше деталі, підкреслено природний рослинний орнамент. Для оздоблення використовувались вигнуті стебла квітів, похилені пелюстки, звивисті водорості, часто серед рослин розташовувались жіночі фігури, крилаті феї. Орнамент був основним виражальним засобом – криволінійний, пронизаний експресивним ритмом, переплетеннями, він був сповненим духовно-емоційним і символічним змістом. Орнамент та інші рельєфні прикраси були виконані скульптурно, у кераміці та мозаїці. Декор вільно компонувався на площинах, часто асиметрично. У конструктивних засадах нової архітектурної системи асиметрія визначала її виразну сутність. Творці модерну вільно використовували асиметричні форми і композиції. Віконні та дверні прорізи заповнювали химерними вигинами, які органічно впліталисяся у живу пластику будинків нового стилю.

Велику роль у формуванні стилю модерн відіграло використання нових будівельних матеріалів – залізобетону, сталі, чавуну, металу, скла, кераміки, а також функціональне призначення будівлі.

Велике значення у формотворенні модерну відводилося пластичності. Архітектори намагались у формах будинків знайти образ, адекватний духовним устремлінням людей своєї епохи. На естетику нової архітектури вплинули властивості залізобетону набувати будь-якої форми. Нове розуміння пластичності для модерну полягає в тому, що воно характеризує не стільки декор, як це було раніше, скільки ліплення самих архітектурних мас.

Архітектори модерну, з одного боку, тяжіли до раціональних конструкцій, застосовуючи залізобетон, скло, кераміку, а з іншого, – намагалися подолати сухий раціоналізм будівельної техніки, звертаючись до вигадливого декору. Незважаючи на відверту декоративність модерну, декору завжди в композиції відводиться другорядна роль. Модерн підкреслює «непотрібність», «неутилітарність» декору, в ньому щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їх символічному значенні. З допомогою метафоричності художнього мислення стиль модерн намагався протиставити себе натуралістичним тенденціям 19 ст. Навіть простий лінійний орнамент мав для теоретиків модерну прихований зміст. Уподобана модерном крива лінія здатна відбивати (залежно від форми та ступеня своєї кривизни) то силу, то слабкість. Рух ліній, що безперервно плинуть та, разом з тим, ритмічно звиваються і пульсують, виявляється у всьому: у візерунках металевих палітурок поручнів і маршових сходів, огорож балконів, у вигинах даху, у криволінійних формах пройм, у стилізованому орнаменті з хвилястих водоростей і жіночих голів із розпущеним волоссям.

Провідними архітекторами стилю модерн були Анрі Ван де Вельде,Віктор Ортав Бельгії,Антоніо Гаудів Іспанії,Ектор Гімару Франції,Йозеф Гофманв Австрії,Федір Шехтельу Росії,Владислав Городецький,Василь Кричевський,Іван Левинськийв Україні.

Одним із перших архітекторів, що працювали у стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта. Він спорудив чотири будівлі у Брюсселі (три з них сьогодні готелі), які включені до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Е. Тасселя, що вважається першою у світі спорудою у стилі модерн; будинок ван Етвельде; будинок Сольвей і свій власний, де зараз розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах архітектор активно використовував нові матеріали – метал, скло тощо. Залізним несучим конструкціям він надавав незвичайних форм, що нагадували фантастичні рослини.

Отже, модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства і поширився на території Європи наприкінці 19 – поч. 20 ст. Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів, домінуванням більш «природних» ліній, використанням нових технологій (залізобетон, метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, а й інтер’єру. Усі конструктивні елементи – сходи, двері, стовпи, балкони – художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єру і фасадів.

Архітектура модерну

Архітектура модерну (архітектура ар-нуво) — архітектурний стиль, що одержав поширення в Європі в 1890-і — 1910-і роки в рамках мистецького спрямування модерн. Архітектуру модерну відрізняє відмова від прямих ліній і кутів на користь більш природних, «природних» ліній, використання нових технологій (метал, скло).

Як і ряд інших стилів, архітектуру модерну відрізняє також прагнення до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішнім виглядом будинків, але й інтер’єру, який ретельно опрацьовувався. Усі конструктивні елементи: сходи, двері, стовпи, балкони — художньо оброблялися.

1. Історія розвитку

Одним з перших архітекторів, що працювали в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта. У своїх проектах він активно використовував нові матеріали, в першу чергу, метал та скло. Несучих конструкцій, виконаним із заліза, він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини. Сходові поручні, світильники, що звисають зі стелі, навіть дверні ручки — все ретельно проектувалося в єдиному стилі. У Франції ідеї модерну розвивав Ектор Гімар, що створив, у тому числі, вхідні павільйони паризького метро.

Ще далі від класичних уявлень про архітектуру пішов Антоніо Гауді. Будівлі, споруджені їм, настільки органічно вписуються в навколишній пейзаж, що здаються справою рук природи, а не людини.

Вперше з’явившись у Бельгії, цей стиль в Німеччині отримав назву югендстіля (правильніше югендштиля, нім. jugendstil), в Австрії він називався сецессион, під Франції — ар нуво і т. д. (див. Модерн). Термін «сецессион» походить від назви об’єднань художників і архітекторів, що з’явилися в Європі в кінці XIX століття, сецесія. У перекладі — «розкол». Перша така сецесія виникла в Мюнхені в 1892 р., за ініціативи Франца фон Штука, Вільгельма Трюднера і Фріца фон Юде. У 1893 була створена Берлінська сецесія, і в 1894 — Віденська, найзнаменитіша.

Архітектура модерну різноманітна. Стиль цей увібрав в себе елементи всіх попередніх стилів. Будинки в стилі модерн можуть нагадувати і мавританські палаци, і замки, і заводські корпуси. Однак, на відміну від попереднього модерну еклектизму, його автори відмовилися від прямого копіювання форм ренесансу і бароко. В кінці XIX ст. Луїс Саллівен в Чикаго, Генрик Петрус Берлаге в Амстердамі, Анрі ван де Вельде в Бельгії і Отто Вагнер в Відні одночасно висунули свої вимоги, протестуючи проти наслідування, і їхній протест проти історизму не залишився без уваги.

Стиль розвивався, і з плином часу виділилося кілька напрямків:

1. Неоромантизм, де використовуються елементи романського стилю, готики, ренесансу та ін стилів. Приклад — Католицький собор французького посольства в Санкт-Петербурзі ( Л. Н. Бенуа і М. М. Перетяткович), будівля з елементами романського стилю. Усередині неоромантизму виділяють готизму, візантизму і ще ряд традицій.

2. Неокласицизм, приклад — Музей ім.А С. Пушкіна в Москві, Театр на Єлисейських полях в Парижі (О. Перре), готель «Піккаділі» в Лондоні (Н. Шоу), Азовсько-Донський банк на Великій Морській вул. в Петербурзі та ін

3. Раціоналізм, напрямок з переважанням більш простих форм. Слід зауважити, що в Росії термін раціоналізм (архітектура) зазвичай застосовують не до модерну, а до пізнішого авангарду.

4. Ірраціоналізм, приклад — магазин «Самарітен» в Парижі (Ф. Журден).

5. Так званий цегляний стиль, коли архітектори відмовилися від штукатурки, і всі декоративні деталі будівлі робилися з цегли (його основоположник в Росії — В. А. Шретер).

6. В окремих великих містах і регіонах модерн мав свої відмінні риси. Так з’явилися терміни: модерн віденський, берлінський, паризький, в Росії, — московський, петербурзький, ризький, провінційний і т. д. В Скандинавії склалося архітектурне напрям, зване там «національний романтизм». У Росії цей стиль відомий під назвою північний модерн, або фінська, і будинки в цьому стилі можна побачити в невеликому містечку Виборзі.

Необхідно зауважити, що в той час як одні архітектори та історики архітектури вважають перераховані вище напрямки різновидами модерну, інші вважають, що це самостійні стилі (див. статті Неокласицизм, Північний модерн).

Виникнення стилю модерн відповідає епосі імперіалізму, коли виникла потреба будувати не тільки замки, ратуші і церкви, а й заводи, вокзали, аеродроми, виставкові зали, магістралі. Тому виникає потреба у використанні нових матеріалів. Такі матеріали з’являються: залізо (сталь), бетон, скло. Вони доповнюють використання каменю, цегли і дерева.

Період архітектури кінця XIX — початку XX століття оцінювався по різному. Деякі взагалі викреслюють його з історії архітектури, інші розглядають як період занепаду, треті бачать в ній підготовчий період у розвитку подальшої архітектури. Однак стиль модерн своє місце у світі зайняв.

Ідея застосування сталевого каркаса як несучої конструкції вперше з’явилася в Чикаго (Чиказька школа, Луїс Саллівен, Франк Ллойд Райт). Найбільш яскравий приклад — Гарант Траст Білдінг в Буффало. Будівля як би спрямовується увись, підкреслено вертикальне членування. Прорізи вікон робляться ширшими для більш повного освітлення приміщень. Крім того, в роботах Саллівен вже з’являється принцип «органічної архітектури», тобто прагнення прив’язати будова до навколишнього пейзажу, витікання зовнішнього вигляду будівлі з його внутрішнього змісту.

В архітектурі модерну є ряд характерних рис, наприклад, відмова від обов’язкових симетричних форм. У ньому з’являються нові форми, як, наприклад, «магазінскіе вікна», тобто широкі, призначені грати роль вітрин. У цей період остаточно складається тип житлового прибуткового будинку. Отримує розвиток багатоповерхове будівництво. Бували й такі випадки, коли поряд із вдалими роботами, наприклад, справжнього югендстіля (ван де Вельде), в руках наслідувачів на догоду моді і з комерційних міркувань робота перетворювалася в пусте прикрашення. Інші архітектори, навпаки, мало спиралися на спадщину минулого, хизувалися свободою творчості і, у пошуках нових рішень, часто вступали на шлях винахідництва.

2. Модерн в Росії

Дім компанії Зінгер в Санкт-Петербурзі

У Росії одним з найбільш помітних і типових пам’ятників модерну є Дім компанії «Зінгер» (зараз «Дім Книги») на Невському проспекті в Санкт-Петербурзі. З одного боку, будівля не пов’язане з навколишнім ансамблем, що вважається містобудівної помилкою, з іншого боку, це приклад вдалого планування в складних умовах затесненного ділянки ( 1902 — 1904, арх. П. Ю. Сюзора). Інший яскравий приклад — магазин Єлісєєва, розташований неподалік ( 1902 — 1903, арх. Г. В. Барановський). До пам’ятників російського модерну відносяться готель » Асторія «в Петербурзі ( Ф. І. Лідваль 1913 — 1914). У Петербурзі серед вокзалів у цьому плані виділяється Вітебський (автор — Бржозовський С. А.).

Яскравими прикладами московського модерну є знамениті особняки Рябушинського і Дерожінской роботи Ф. О. Шехтеля, особняк Міндовскій і власний будинок архітектора Л. Н. Кекушева, прибутковий будинок М. В. Сокол архітектора І. П. Машкова. Безліч так званих «прибуткових будинків» початок століття побудовані в стилі модерн.

Незважаючи на важливість архітектурних пам’яток епохи модерн для історії архітектури і культури Росії в цілому, на даний момент не існує жодного повноцінного музею, присвяченого цьому стилю. Більш того, немає жодного великого музею, присвяченого найяскравішим представникам московського модерну — Ф. Шехтель і Л. Кекушева. Багато будівель недоступні не тільки для цивільних осіб, а й для наукових співробітників, основна причина полягає в тому, що багато будинків віддані, наприклад, посольствам. Десятки будинків перебувають на межі руйнування, оскільки з яких-небудь причин не занесені до реєстру охоронюваних державою пам’яток (останній великий скандал пов’язаний з пожежею в прибутковому будинку роботи Кекушева; будівля довгий час було закинуто, за деякими даними було незаконно заселено приїжджими робітниками з Близького Зарубіжжя ).

Видатними творами модерну є Ярославський вокзал (автор — Ф. О. Шехтель), ЦУМ (б. » Мюр і Меріліз «) і готель «Метрополь» в Москві, і багато інших. У Москві працював цілий ряд архітекторів, Ф. О. Шехтель, Клейн Р. І., Фомін І. В., Щусєв А. В., Тон К. А., які й створили відгалуження стилю, зване московським модерном.

Одним з найбільших в Росії фахівців в галузі архітектури модерну в даний час є М. В. Нащокіна — доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник і завідувач відділом архітектури Нового часу Науково-дослідного інституту теорії архітектури і містобудування (НІІТАГ), радник Російської академії архітектури і будівельних наук. ^[1]

У сучасній забудові Петербурга можуть бути виявлені переосмислені заново елементи архітектури модерну.

3. Архітектори

вул. Куйбишева (б. Велика Дворянська) в Санкт-Петербурзі

Ольбрих

Obecn dum в Празі

Шехтель

Особняк Є. І. Шаронова, Таганрог, 1912, архітектор — Ф. О. Шехтель

3.1. Архітектори Росії

• Адамович, Володимир Дмитрович
• Бардта, Траугот Якович
• Барютін, Іван Тимофійович
• Білогруд, Андрій Євгенович
• Богусскій, Леон Вільгельмович
• Бондаренко, Ілля Євграфович
• Боні, Іван Іванович
• Бубир, Олексій Федорович
• Вірріх, Ернест Францевич
• Васильєв, Микола Васильович
• Валькот, Вільям Францевич
• Вашко, Сергій Іванович
• Величкін, Віктор Андрійович
• Вернер, Дмитро Олександрович [1]
• Гіршовіч, Борис Іонович
• Грушецький, Микола Михайлович
• Грушецький, Євген Миколайович
• Даукша, Леон Францевич
• Дубовской, Валентин Євгенович
• Ерамішанцев, Василь Іванович
• Залеський, Сергій Борисович
• Заруцький, Павло Олександрович
• Зеленко, Олександр Устинович
• Іванов-Шіц, Іларіон Олександрович
• Кекушев, Лев Миколайович
• Кондратенко, Іван Гаврилович
• Косяков, Василь Антонович
• Кузнецов, Іван Сергійович
• Курдюков, Микола Сильвестрович
• Ливчак, Федір Осипович
• Лазарєв, Микита Герасимович
• Лидваль, Федір Іванович
• Липський, Володимир Олександрович
• Лишневський, Олександр Львович
• Макаєв, Георгій Іванович
• Масленников, Віталій Семенович
• Матвєєв, Микола Прохорович
• Машков, Іван Павлович
• Маят, Володимир Матвійович
• Мельцер, Роман Федорович
• Мікіна, Петро Карлович
• Мілка, Антонін Аристархович
• Мясников, Василь Іванович
• Парланд, Альфред Олександрович
• Розенкампф, Клавдій Леонідович
• Рошефор, Костянтин Миколайович
• Стеженскій, Леонід Васильович
• Струков, Микола Дмитрович
• Сюзора, Павло Юлійович
• Турчевіч, Олександр Бонавентуровіч
• Ушаков, Петро Онисимович
• Фалєєв, Микола Григорович
• Харко, Петро Вікентійович
• Хренов, Олександр Сергійович
• Шауб, Василь Васильович
• Шевяков, Микола Львович
• Шервуд, Володимир Володимирович
• Шехтель, Федір Осипович
• Шмідт, Карл Карлович
• Щербачов, Олександр Олександрович
• Ейлерс, Костянтин Йоганн (Костянтин Германович)
• Еріхсона, Адольф Ернестович
• Юдицький, Едмунд Станіславович
• Якунін, Микола Іванович

Література

• Стернин Г. Ю. Російська художня культура 2-ої половини 19 — початку XX століття. М., 1984.
• Горюнов В. С., Тубли М. П. Архітектура епохи модерну. Л., 1992.
• Костильов Р. П., Перестороніна Г. Ф. Петербурзькі архітектурні стилі (XVIII — початок XX століття). — СПб.: «Паритет», 2007. — 256 с — ISBN 978-5-93437-127-3
• Зодчі Санкт-Петербурга. XIX — початок XX століття / cост. В. Г. Ісаченко; ред. Ю. Артем ‘єва, С. Прохватилова — СПб. : Лениздат, 1998. — 1070 с. — ISBN 5-289-01586-8.
• Нащокіна, М. B. Архітектори московського модерну. Творчі портрети — Видання 3-е. — М .: Жираф, 2005. — 535 с. — 2500 екз . — ISBN 5-89832-043-1.
• Кириков Б. М. Архітектура петербурзького модерну. Особняки і прибуткові будинки — СПб. : Коло, 2008. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-901841-41-1.
• Кириков Б. М. Архітектура петербурзького модерну. Громадські будівлі — СПб. : Коло, 2011. — Т. 2. — 576 с. — ISBN 5-901841-80-8.
• Нащокіна М. В. Московський модерн — 3-е, перезміни., Испр. і доп .. — СПб. : Коло, 2011. — 792 с. : [32 с. кол. мул.] с. — 1250 екз . — ISBN 978-5-901841-65-5.

Примітки

Стиль модернізм в архітектурі

 

Архітектурний модернізм є нового зразка стилем в архітектурі 20–го століття, який докорінно відрізняється від всіх попередніх стилів, так як в основі його лежить насамперед раціональність і функціональність.

 

Архітектор модернізму відмовляється від монументальної та інших тематик, притаманних раннім архітектурним стилям; відсутній ліпний декор та інші прикраси.

 

Стиль модернізм в архітектурі, споруди, які виконані в цьому стилі, зведені виключно з нового зразка матеріалів, як залізобетон, скло, цегла. Крім того, фасади, виконані в цьому стилі більшою мірою були облицьовані склом, тобто виконані в сухому способі обробки. Якщо і були типові бетонні стіни та інші конструктивні елементи, то декорування їх було відсутнє геть.

 

Архітектура модернізму була стилем міжнародного, можна сказати, міжконтинентального рівня і проявилася в більшій мірі при спорудах будинків–хмарочосів, звідси випливає, що стиль виконувався в містах і був стилем громадських, більшою мірою не житлових будівель.

 

Але стиль модернізм виявляв себе не тільки в прямокутних нехитрих засклених «коробках» з повним заскленням фасадів, були і проекти різних форм і конструкцій, досить складних і оригінальних, як наприклад, музей Гуггентхейма в Нью–Йорку, який Ви можете спостерігати на малюнку вище (будівля округлої форми), а також для наочності представлена фотографія нижче кафе “Жимчужина” в Азербайджані. Дуже мудрі форми, чи не так? Але при цьому замете, ніякого декору, розписів і т. д., тільки форми конструктивних елементів, в цьому і є весь модернізм.

 

Модернізм в архітектурі 20 століття поєднує в собі кілька відгалужень, як європейський функціоналізм, (20–30г), раціоналізм (20 г Росії), конструктивізм, «баухауз» (німеччина), органічна архітектура, бруталізм, ар-деко, інтернаціональний стиль.

 

Крім того, варто відзначити стилі-попередники модернізму (клас неостили): ар–нуво (Франція), югендстіль (німеччина), сецессіон (Австралія), неокласицизм.

 

 

Особливості архітектури українського модерну

Національний модерн (український стиль, український модерн) став результатом пошуків національного стилю, які велися ще з середини ХІХ ст. Представники цього напрямку вивчають народну архітектуру, етнографію. Традиції народної архітектури переосмислюються і пристосовуються до вимог сучасного життя. Український стиль охоплює сільські та міські школи, клубні, житлові, торгівельні будинки, лікарняні, промислові, культові споруди, а також музейні будинки. Це споруди, призначені для використання широкими верствами населення. Характерні риси стилю: високі чотирисхилі дахи, баштоподібні виступи, трапецієвидні віконні та дверні пройми, мальовничі декоративні прикраси на фасадах (керамічні вставки, цегляні орнаменти, дерев’яне різьблення в оформленні дверей, вікон, балконів). Розрізняють харківську (будинок Полтавського земства; арх. В. Кричевський, художнє училище у Харкові; арх. К. Жуков, сільські школи в Канівському і Лохвицькому повітах; проекти О. Сластьона) та львівську школу (будинок товариства «Дністер»; арх. І. Левинський та ін., вищий музичний інститут в. Лисенка; арх. І. Левинський та ін.) українського стилю.

Найяскравішим прикладом українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, зведеного за проектом архітектора Василя Кричевського. У кам’яній двоповерховій споруді використано елементи української народної архітектури й декоративно-ужиткового мистецтва. В оздобленні будинку брали участь відомі художники

О. Сластьон, С. Васильківський, М. Самокиш, учні Миргородської художньо-промислової школи та опішнянські гончарі. У середній частині будівлі розміщуються вестибуль, центральний хол із парадними сходами, оточеними колонадою другого поверху, та великий зал засідань. Широкі та добре освітлені коридори відходять у протилежні від холу боки. Об’ємна композиція будинку надзвичайно виразна, її визначає урочисто розгорнений фронт головного фасаду з його п’ятискладовим поділом: три активно виступаючі вперед об’єми на тлі двох середніх частин, заповнених ритмом вікон і декоративних прикрас. Могутній об’єм центрального ризаліту, що фланкується двома вежами при головному вході, вирішено у вигляді лоджії трапецієподібної форми, у глибині якої розташований подібного обрису дверний проріз. Архітектурний декор відповідає стилю українського модерну. Різьблені двері мають орнамент на тему «Дерево життя». На фасадну стіну винесено щити з гербами козацьких полкових міст Полтавщини та написами давньоукраїнським шрифтом. Фасади оздоблені цегляними орнаментами.

Композиція внутрішнього простору дає приклад розгортання його в глибину та у висоту. Цей рух починається від вестибюля, лине сходами вгору до холу, піднімається на другий поверх, розгортається по колу та розтікається в бічні коридори. Хол є центром композиції перетікаючого простору, яка досягає свого найвищого звучання в залі засідань, прикрашеному чудовим орнаментом та тематичним живописом, виконаним С. Васильківським та М. Самокишем (теми демократичного місцевого самоврядування,розвитку економічно-торгівельних зв’язків між регіонами України). Тут виявився синтез мистецтв, що відроджував давні українські традиції.